Рання

Ранним утром, на рассвете.
Мне сон приснился в красном цвете,
А цвет давала лишь одна
Простая, русская душа.

Душа незнающая боли
Вела солдат на поле боя,
Неслись солдаты в смертный бой
Чтоб защитить, свой дом родной.

Каждый кто там воевал:
Мир земле своей, желал.
Но всё же бились до конца
И слышен был лишь звук свинца.

Пять лет держалась та война
И каждый, пуль словил сполна...
Пора открыть с войны конверт,
Узнать своих, среди всех жертв.

Сегодня все кто воевал,
Все те...

Раннее солнце
Осенью зрелой
Птиц перелеты
В памяти мелом
Год нам отметил
Сказкою лето
Был или небыль
Ночи с рассветом

Память осталась
Время безвестно
Что нам готовит
Путь неизвестный
Мы у порога
Смерть как начало
Лодка вмерзает
В лед у причала

Быль или не был
Раненной птицей
Солнце в далеком
Небе садится
Ждать или верить
С суммой и в дорогу
Счастье ведь есть
Задержалось немного...

***
Рано утречком проснись,
Потянись и улыбнись.
И прогнав тоску и лень,
Отправляйся в новый дкеь.

Дел хороших очень много.
Через них дорога к Богу.
Хочешь плач,а хочешь смейся
Но на Бога не надейся.

У Богов свои заботы.
Принимайся за работу.
Начинай скорей творить.
"Завтра" может и не быть!

За вікном, біліє тихий вечір...
Двір, у снах зимових, спить.
Сніг, лапатий, падає на плечі.
На морозі, сонечко згорить.

І розкотяться, по небу, ясні зорі.
Місяць, спалахне, посеред них.
Білосніжним таїнством, надворі,
Гомін, десь за обрієм, притих.

В сон поринули, великі і маленькі.
В Колисковій тиші, мріє ніч,
Щоб додому повернулися Лелеки.
І сплели гніздо, поміж узбіч.

Щоб додому, повернулися Лелеки,
Як настане, рання, весна.
По дорогах, близьких і далеких,
Їх любов, на...

Тихе світло дальнього вокзалу,
Розставання потай на сльозах,
Ти мені чогось не доказала,
Я тобі чогось не доказав.
В сутінках задумливої ночі
Знов рушають наші поїзди,
Тільки серце попросити хоче:
"Залишись зі мною назавжди..."

Приспів:
Ти мені потрібна назавжди,
Щоб сховати долю од біди,
Розділить веселощі та біль
Так, як ділять люди хліб і сіль!
Ти мені потрібна назавжди,
Як повітря, як ковток води,
Для живого світла і тепла,
Я молюсь, щоб поруч ти була!

В твоїх очах якісь...

Ви в дібровах бували?
Ви бродили по травах?
А росою вдалвалось
Вам умитися зрання ?
Біля вогнища в полі
Ви колись ночували?
А у губи холодні
Джерело цілували?
Ви ромашки зривали,
Йдучи луками бистро?
Під своїми ногами
Чули ви шелест листя ?
Чи хоч раз ви зустріли
Сонця вранішнє світло?
Чи хоч раз ви хотіли
Бути трішки піітом?

А як вас не будила
Солов'я рання пісня,
І як ви не ходили
Слухать шепоту лісу,
Від дощу не ховались
Під березову крону ,
І як ви не зривали
Цвіт...

Я тут! Мене не бачиш, я- німа!
Я тут, щоби не збожеволів ти, мене нема!
Та обпікають мрії, почуття вогненне…
А ти все далі віддаляєшся від мене,
Не віриш ти мені,
Немає броду у Вогні!

Приспів:
Обережно – ЛЮБОВ!
Спробуй…Тронь!
Обережно - ЛЮБОВ!
В ній ….Вогонь!
Ніжно вабить…пече,
Та рікою тече…
Час – Текіла…
Обережно – ЛЮБОВ!
Полум’ям горить..
Обережно – ЛЮБОВ!
Вже в…Тобі…
Більше часу нема
Сходить Сонце в Вогні…
Вибач, милий, мені!

Я тут, Господиня...

Чарівна ніч... Купальська ніч...
Пісень співають аж до рання....
Вінки плетуть, кохання ждуть,
Збуваються в цю ніч бажання.
Той хто шукає, той знайде!
Хто щиро вірить, тому буде.
До когось доленька прийде,
Пісні купальські не забуде.
А в хащах лісу, в глибині...
Сміливці папороть шукають...
Блукають , дивні, у ві сні...
Найбільші страхи відганяють.
Лиш раз на рік буває так...
Русалоньки пісень співають...
І квітку знайде лиш дивак,
А місяць зорі в небі обіймає...
6.07.17 Алла...

Осіннє небо, ніч глибока,
Сяє місяць одиноко...
Зірок нема, немов кінець -
Кохали, мріяли... пропало,
Дощем пролилось... перестало,
Втомилося... та навпростець,
Дісталось до віконця, до сердець...
Спізнилося, не втрималося - впало.

А чи було... що звечора до рання...
Шукало нас... загублене кохання.

ВИКТОР ПЛУТ:

СТИХИ ПО МОТИВАМ ПОЭЗИИ Виктора Шамонина-Версенева
Мои любимые читатели, друзья с большим волнением представляю вам свои стихи, за период с 2015-2017г.г., написанные под впечатлением произведений известного поэта-современника Виктора Шамонина-Версенева.

Именно поэтому особо представлять эту незаурядную личность нет необходимости. Скажу только одно –
Виктор Шамонин-Версенев – явление нашей литературы.

Ранее, я уже имел честь делиться с вами теми чувствами, которые лелеют...