Птах

Я синя птаха- я папуга.
Я загубив своє вікно,
Лишилась в клiтцi там подруга,
вiвcянi зерна та пшоно.
Так гарно було мандрувати,
Та стало темно i тепер
Хотiв би я вернуть до хати,
та хто б вiкно менi вiдпер?

О деве красной
Пой ми птахо малая,
Тоску вонъ гони.

Прижимаясь к тёмному окну
Я с дождём на пару слёзы лью
Вновь сегодня ночью не усну
Горечь горькую до дна испью

Улететь бы птахой, хоть куда
Позабыть про всё и про тебя
Не оставить ни малейшего следа
Чтоб не вспоминал ты про меня

И тогда уйдёт с души печаль
Слёзы вытрет ветер на глазах
Грустный дождь умчится в даль
Чернь каймы, смывая в небесах

Вновь услышу, птичий щебет
Трелью разольётся за окном
Нежность рук, дыханья трепет
Мне на миг напомнят о былом

Из-за мгновений праведного страха,
Из беспокойства от испытанных мной дней,
Я вылетаю из гнезда, как будто птаха,
И счастлив Я, единый вместе с ней

Горсть земли, висельник, прах, как птаха
выпавшая из гнезда, шмяк, а кот тут, чё-
рен, зеленоглаз, идёт следом, ждёт, начало
конца, уверен, жертва в его руках, лапах,
когтистых, хрусть, отросток, остистый,
поломан, хрящи, кость подъязычная,
зычный всхлип, вызывая, предательство,
ложь, поощряя, брань и ругательство,
всё туда,……обстоятельства, смерти, на-
сильственной, над душою, ……..твоею,
единственной……………………….

..Бегут, торопятся весенние деньки..щебечут птахи гулко за окном..и лужицы, покрывшись ночью льдом – вдруг превратились в речки-ручейки!..

Ах, какое здесь славное Солнце!
С тонким станом и нежной грудью
Заливает мне солнцем оконце
Разгоняя январскую вьюгу.

Просыпаются сонные птахи
Песнь, слагая милой подруге
И распахнута настежь рубаха
Вновь сирень расцветает в округе!

В царстве сна наступает праздник
Солнца блики по всей планете
И смеется Амур- проказник
И смеются все люди, как дети!!!

Оповита, мов серпанком,
моя лиха доля...
Та ще й звечора до ранку,
самотність - неволя.

Надвечір'я... в небо чисте,
душа - птахом лине...
Покружляє, наче скуте...
та й мене покине.

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

З часом птахи підростають,
Маму з татом покидають.
Та летять в далекий край,
Щоб знайти там тихий гай.

Щоб гніздо своє створити,
Та з любов’ю час цей жити.

Так і ти, моя сестра,
Поки в серці є весна,
Своє гніздечко зів’єш,
В дітях щастячко знайдеш.

Чоловік у тебе скеля.
Вітер підійме пустеля,
Скриє сонце, дощ піде,
Але він у тебе є!

В боротьбу за Боже слово,
Він піде на все готовий.
Не зламається, не згине,
Якщо серце в вас єдине!

Тож живіть серед птахів,
Чим вас Бог...