Повал

Все мысли о тебе вздыхает тишина

И вот потушен свет и я опять одна

Уплыли корабли в безоблачную даль

Повяли все цветы и их немного жаль

Притихли соловьи у моего окна

Вернись, твоя любовь мне все еще нужна

Твои глаза красивы как волна

Красивы те снега, которых унесла зима

Красивы небеса в полночной синеве

Красивая волна дает надежду мне

Притихли птицы все, не слышно соловья

Ушла надежда та, которая была

Но я люблю тебя, а ты не знаешь ведь

Как трудно мне...

Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …

Я знаю: Ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую...

Пройшло уже два роки майже –
Час вже не малий,
Та серце мені далі каже:
Не забувай її – люби!

Пройшло уже два роки майже –
Вже зовсім ми чужі,
Та серце мені далі каже:
Про неї пам'ять збережи!

Пройшло уже два роки майже –
Немає вороття,
Та серце мені далі каже:
Без неї – не життя!

Пройшло уже два роки майже,
Та де би я не був,
Кохання нетривале наше
Повік я не забув!

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?

Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно.
Тебе безчестять, наче найостаннішу з повій,
І продають – вже навіть не таємно …

Ти стала мачухою для мільйонів тих простих
Людей, що скромно звуть тебе Вітчизна,
Вже призвичаїлась до цінностей чужих – отих,
Що так обожнюють нікчемні блюдолизи.

І все ж люблю тебе, о...

«Пробить людского равнодушия броню
Вас призываю сущностью духовной,
Я беззаконников вовек не извиню
И не прощу, не будь Я Иегова!

Не лжесвидетельствуйте, люди! Пастухи,
Пустому слуху не давайте ходу
И не протягивайте вы своей руки
Обману беззаконника в угоду.

Свидетель, в пользу преступления не будь
Ты очевидцем и своей поддержкой,
Добру не навреди, что видел - позабудь.
Возможны в правосудии издержки.

Не следуй множеству, добро творить во зло,
И тяжбы не суди не сепаратно...

Что в несчастьях искать женщину -
В ночь не проглядеть глаза,
То левитами подмечено
Много сотен лет назад.

Больше дня не мог бездействовать
Израиль, в субботу пьян
Стал негодный блудодействовать
С дочерьми моавитян.

Хорошо бы в дни рабочие,
Что не запрещал закон,
Он же, как кретин законченный,
Лез с цветами на балкон,

Напрягался в дни субботние
Племенной наш жеребец.
Ну, а кто в тот день работает,
Ждёт того плохой конец.

Наступило поражение,
Покраснение и зуд,
Жжение и...

Над своей судьбой горюет
Старый Новый год,
Бородой своею чует,
Что январь грядёт.

Спрятался, сидит под елью,
Посох не блестит,
Вот он пыжится метелью,
И пургой свистит.

Посыпает снегом колким
От своей тоски,
А, у ёлки взял иголки,
Штопает носки.

Старый дед, тебе на смену
Новый год спешит,
Календарь повесь на стену,
Старым не шурши.

Старикан ворчит, нахмурясь:
«Скоро умирать.
Я за праздники волнуюсь,
На себя плевать!

Вот устройте мне прощанье
За большим столом...

«Моя возлюбленная, ты прекрасна.
О, эти голубиные глаза.
Как стадо коз, сходящих с Галаадской
Горы, твои струятся волоса.

Что стадо выстриженных ярочек с купальни
Прочь выходящих, рот зубов твоих.
Средь них бесплодных нет, у всех повально
По два ягнёнка. Обнажишь на миг

Ты полость рта и сразу станет ясно,
Что кариеса и в помине нет.
Твой облик поместил бы я на пасту
Зубную, дав названье Блендомед.

Любимой губы краше ленты алой,
Уста её оскомину не бьют
Граната слаще, что ни...

.
Рішення ті про які пошкодую
Не в змозі прийняти, занадто ще рано.

Краще я ще раз усе обміркую,
Не турбувати щоб серце задарма.

Я пропоную повірити щиро
Коханню яке нам серця сповиває.

Без цього нічого у світі немиле
Без цього життя сенс відразу втрачає.

Я пропоную тобі зачекати,
Все, що було промине непомітно.

Все ж пропоную не нервувати
Хмари підуть і знов буде світло.

І пропоную не турбуватись,
Я все зроблю, що від мене залежить

Якщо нам судилося закохатись...