Ось

Ось, зупинився у кав’ярні
З’їзд ветеранів-шпигунів!!!
Є радянські, американські
Та інші хлопці всіх мірил…
Всі пили каву, грали в карти
І анекдоти всіх часів
Добавляли в гарячі страви,
Та й визичавши кілька слів…
Шеф канадській, упав до бару,
Щойно виски (всі) осушив,
Казав, що любить він державу,
Де платять гроші королів…
Американський, той бродяга,
Десь, довго вуса всім крутив,
Йому, відверто, та бодяга
Не до вподоби, бо наш налив…
А наш, шановний, пив спиртягу,
Шматочком...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

Ось і літо на порозі...
Незабаром осінь.
Все минає... вже не в змозі,
Росами... ще й босі...
Промовляла рідна ненька
В старенькій оселі: -
"Будьте діти завжди щирі,
Добрі та веселі.
Не шукайте поміж люди,
Щастя та підмоги...
Щастя поруч... Бог повсюди -
Попросіть у Нього".

Очки, приятное лицо
И обручальное кольцо
На безымянном пальце...

Семнадцать ей, ну а ему...
Да возраст знать и ни к чему.
Солидный и богатый...

Сложен совсем неплохо он.
На вид, серьезен и умен.
Ну что девчонке надо?..

Еще не стар, хотя и сед.
Сказал не здравствуй, а привет,
Как старый друг, приятно...

Был обходителен, не груб.
Улыбка не сходила с губ.
Шампанское, конфеты...

И не жалел красивых слов.
Прием, конечно же, не нов.
Но так хотелось верить...

Машина...

Ося
утром шапку бросил
и надел крутой картуз
нам плюс!

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

Душа, не выдержала, Канта! -
Без приглашения на «съезд»,
Явилась, по-немецки, с тактом… *

* *

02 ноября 2003 г., Виталий Третьяков,
«TV-Культура», пригласил впервые
философов на «расстрел»(!). Так, они
его уговорили не применять крутых мер.
Так и расстались. Но, Виталий Третьяков
пообещал пригласить других желающих
философов быть «расстрелянными»!
- Найдутся ли?


Цивилизация Средств или/и Цивилизация Целей?
(пока, текст - сырой, будет дорабатываться)

Часть первая...

Приходит час прошить единой
Гипотетической, всемирной
Нитью Историю, - сквозь дыры(!), *

* *
От автора:

В замысле, работа должна поэтически соединить в единый гипотетический сюжет все идеи, зарисованные мной в поэмах и стихах, относительно Истории Русов-Арий-Славян, в непривычной(!) антропологической цепочке:

«Атлантдертальцы-
Неандертальцы-
Кроманьонцы» -
Русы-Арии-Славяне-Русские,

через первые Цивилизации, созданные Русами, Моноязычную Всемирную Ойкумену Русов, к...

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...