Оии

Жизнь блестела, словно твой паркет.
В тишине густых сосновых палок
Женщина качалась в гамаке,
И арахис жареный жевала.

Белый пудель стриженным хвостом
Всё махал, на солнце члены грея –
Женщина читала энный том
Сочинений Э. Хемингуэя.

В щели глаз лились живой водой
Строфы занимательных историй
Про окопы первой мировой,
И о старике, ушедшем в море.

Я был рядом, лучший друг семьи,
А точнее - лучший друг хозяйки.
Ежедневно, с часу до семи,
Рассуждал, качаясь в раскачайке...

Десь тут земні вихряться струми,
Вітри разючі цокотять…,
ЛЕСЬ супротивить точку сили,
Він знов чатує рибку в снасть…
…ох, лихо – закінчились черві?!
Та ж це є фінішний колапс,
Тут час, як раз, клювання вперті,
Мож, вірогідний мнеться шанс…
…й рибак знаходить білу тріску,
Усе здійнявши навкруги,
І олівцем там ставить риску,
Червоний напис – черв’яки!
Й кидає в воду це творіння,
Яскраво розійшлись круги,
Також, спарились і сумління,
Що рибка буде – хоч куди?!
Гачок на трісці у...

Один крутий Єврей з Подолу
(Штовхавши іншого) питає,
Коли віддасть оту радянську
Мідяшку, що в руці ховає?!
Борг цей зіяє ще від тоді,
Коли ж співала серенади
Зла сарана в колгоспнім полі,
Той – наче подіум естради…
…та, відповідь хвостом виляє,
І бідний монстру каже – жди,
Поки дивись, що витворяє
Славетна пам’ять – на всі часи?!
…на залізниці, та натхненно,
Й пахали – Шлагбаум, Я і Ти,
Пограбували те миттєво,
Що чинили файно й стерегли…
Кому вагон, кому колеса,
Шуруп...

Я знаю, что масло разлито до срока.
И где-то беда стережет нас устало.
Король-звездочет с темным ликом пророка,
Он ждет ее снова, и там, где начало

С финалом сойдется за миг до рассвета
Уносится Мастер куда-то во мраке,
И лишь Маргарита - ночная комета,
Готова и к балу, и к смерти, и к драме.

Все это зачем? Чтоб роман, догорая,
Опять возродился для нас в этом веке,
Я знаю, что дерзко они умирая,
Рождались, и яркие звезды не меркли.

И только казалось, что там...

Лежать двоє у калюжі
(Зранку віяв ожеледь)
Й трохи, начебто, байдужі
До буття, де є творець:
Людство бавиться віками
Містом, що росте селом,
Ось, як в’яжеться роками
Глузд здоровий за вікном:
Каже (лежачи) бродяга:
- Некультурний є народ!
Як іду з пивного бара,
Руки топче і фейсборт…
…часто ставлять запитання –
Ти людина, чи звірок,
Майже, чемне піклування –
Дивовижний наш народ?!
- Якось, різко сів на зад я,
Каже другий (бульк пускав),
Враз, зазнав оціпеніння,
Пляшку в...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

Нам сосиски и горчицу –
Остальное при себе,
В жизни может все случиться
Может «А», а может «Б».

Можно жизнь прожить в покое,
Можно быть всегда в пути…
Но такое, но такое! –
Это ж Господи, прости!

Дядя Леша, бог рыбачий,
Выпей, скушай бутерброд,
Помяни мои удачи
В тот апрель о прошлый год,

В том апреле, как в купели,
Голубели невода,
А потом – отголубели,
Задубели в холода!

Но когда из той купели
Мы тянули невода,
Так в апреле преуспели,
Как, порою, за...

На убыль день. Оконный переплёт
лежит крестом на чистых половицах.
В кленовой кроне райская певица
о дальних странах весело поёт.
Жара спадает. Предзакатный час
окрашен цветом – краше не бывает.
Светило утомлённое зевает
и засыпает, щурясь и лучась.
И поздний свет сквозь облако кровит,
как будто солнце дарит на прощанье
очки, где розовое всё – от обещанья
любить
до оправданья нелюбви

2009-07-23

Ещё восторженна, и в розовых очках
На мир глядит без боли, без испуга...
Ведь юности так редко ведом страх,
Ведь в юности нам радость, как подруга...

Цветением весенним полон сад
Её мечтаний, тайных дум сердечных...
И Солнца лучик ей безумно рад,
Такой весёлой, искренней, беспечной...

А впереди – дорога мерой в жизнь...
А впереди – потери и находки...
Ты только эту радость удержи,
В открытой всем ветрам и бурям лодке...

Земли скрипучие рулады
Терзают слух мой по ночам.
Ей тяжесть дантевского Ада
Уже давно не по плечам.

Пронзив иглой земное темя,
Замрет натруженная Ось,
И перекрестит Землю Время,
Чтоб ей спокойнее спалось.