Ноу-хау

В колыбели - младенец, покойник - в гробу:
Вот и все, что известно про нашу судьбу.
Выпей чашу до дна и не спрашивай много:
Господин не откроет секрета рабу.

Омар Хайям

Ветер стих
До безобразия.
Континент,
Что делать -
Азия.
Попалит,
Пожарит,
Плохо – ли?
Рано мы с тобой
Заохали.
На погоду
Зряшно хаяться.
Нам и Богу
Не покаяться.
Он поймёт,
И знает истину,
Есть один
Прогноз единственный.


У природы – нет плохой погоды!!!!
Лучше и не скажешь, вроде.

Владей ты нашим грешным миром.
Будь бизнесменом и банкиром.
Без счета деньги раздавай.
Но можешь не попасть ты в Рай.

Пусть кается злодей прилюдно,
Не будет милости в День Судный.
И, как сказал Омар Хайям -
Бог не простит зла подлецам.

Не пропускают в Рай по блату.
И не берут, при входе, плату.
И, хоть весь век с надеждой ждем,
Не записаться на прием.

Ніяковію... Ось і ти туди ж:
„А скільки заробляєш? Чом так мало?..”
Що тут казать? - Я посміхаюсь лиш.
І відшутковуюсь. Приземленно. Невдало.

Спочатку намагався вести бій:
Ви ж всі читаєте там щось зарозуміле!
Невже ж для вас то лиш до хлібу сіль?!
А власний крок? А висновки? – Несила?!

Кому життя – то лиш війна за скарб,
Той жадібність свою лиш напуває;
У меркантильності палкий азарт,
Та міри в ній, відомо же, немає.

Невже майно – це людяності мір?!
Як зветься...

Ветер тучи гонит, раскачал дерева,
Дождь следы замоет и укроет трава.
Пятерых красных ведем на расстрел,
Только атаман, что то вдруг погрустнел.

"Что, атаман, вдаль печально глядишь,
Что ты грустишь, что ты, сокол, молчишь?
Чай не беда, расскажи молодцам,
Хлопцы все поймут, знаешь ведь сам".

"Малый в портках, хахиль бабы моей,
Бились когда-то мы с ним из-за ей.
Кажут теперь-мол за бабу и мстил,
Красною шкурою совесть прикрыл".

"Батька, так отпустим...Хай себе побег!"
-Этот...

На далеких планетах где-то
Тоже есть большие города;
Жизнью вся галактика согрета,
И жизнь по космосу снует туда-сюда.

Вот и ко мне забрел инопланетянин,
Корректно позвонившись в дверь.
А я, как добрый самаритянин,
Возьми ему да и поверь…

Хотя… вначале я в глазок-то глянул, –
Там чудь трехносая мне ухмылялась.
На предрассудки я, однако, плюнул,
Ведь никогда такого не случалось!

Зеленый весь как огуречик,
Локаторами ушек вертит –
Высоколобый шестирукий человечек.
И как...

Моя рідна мамо!
В цю осінню днину,
Я тобі дарую сонце золоте,
Я тобі дарую пісню журавлину
І спасибі вдячне, чисте і просте.
В цю прекрасну мить
Хай всміхнеться небо,
До твоїх привітних, лагідних очей,
Ти у нас найкраща, -
Інших нам не треба,
Бережи Господь тебе
від вітряних ночей.
Сьогодні в тебе День народження!
Прийми вітання від душі мої,
Прості рядки і скромні квіти
Найкращій мамі на землі.

Усе найніжніше – від мами,
Усе найсильніше – від тата,
Не помарніла з роками
Родина дружна й завзята.
Ваш досвід навчає як жити,
Вам незгоди життєві знайомі
До вас мене тягне магнітом
До милого, рідного дому.
Хай щастя вам буде сповна
І щоб не старіли з роками
Щоб пісня лунала гучна
В хатині у тата і мами.

Не плюй межиочі Землі!
Не плюй в лице свїй планеті!
Не сій того, чого не схочеш жать,
Адже все сіяне пожнеться!
Чи виправдання в забутті?
Та, підкоряючись Закону,
Той сіє зерна золоті,
А той- посіяв зуб Дракона.
Розсипав сміття навкруги,
Устане- та назад не обернеться.
Що залишає по собі,
І мріє, що йому минеться.
Та не минеться нікому!
Бо вічні Космосу Закони!
Під карми владою живем
Ми від народження до скону.
Не проклинай своїх дітей,
Не сій Драконове насіння,
Яке у проклятих...

Мы как то писали в четыре руки,
Раз к форме строги, лишь четыре строки.
Зачем Ходасевич, когда есть Хайям?
- Четыре ноги, из них две по краям.