Невидимая ось

Птица «кар» и птица «кря»
Тренируют крики зря.
Громче птицы, чем сосед
В нашем доме больше нет.

Он не воет, не кричит,
В стенах дырочки стучит.
И, наверное, в очках
Ищет в дырках червячка.

Пошумит на весь подъезд,
Червячка найдёт и съест.
25.02.09

В честь года нашего знакомства,
Решил Вас чем-то удивить.
Без дураков и вероломства
Цветы и книжку подарить.

Во мраке Вашего подъезда
Я затаился и притих.
И жаждал Вашего приезда,
Разучивая новый стих.

Вздыхал, волнуясь, почему то.
Я приготовил Вам сюрприз.
Надеялся найти приюта
И в виде поцелуя, приз.

Стою давно, темно и скучно,
Убрал в карман свои очки.
По лестнице легко и звучно,
Вдруг застучали каблучки.

Идея вспыхнула явившись,
Из темноты возникнуть вдруг,
Бродягой...

Собравшись рано по утру-
Костюмы,шляпы,мишуру,
Парик,декоративный фон,
Уходит цирк скорее вон
Из мест,лишенных новизны,
Где не горят сердец костры,
И нет умения смеяться,
Глазами детства удивляться.
Лишь лица постные- Откуда
Сюда явилось это чудо?
Зачем оно смеясь,кривляясь
Нам искажает всю реальность,
Мешает в поиске проблем,
Серьезных и насущных тем?!
Одев броню консерватизма,
А на глаза очки скептизма,
В усмешке крИвятся уста-
-Не верим в ваши чудеса!
..И варятся в своем...

Знаю, где-то и мне полагается собственный рай.
Королевой счастливой и голой гулять бы по раю!
Чтобы реки молочные тёплые – хочешь, ныряй,
или просто попей молочка.
Королеву играю
и осанку держу - до немыслимой боли в спине.
И толпу озираю поверх и не стыдно ни капли.
И пускай мой единственный зритель не любит спектаклей,
только я королева и всё разрешается мне.
Милый рай, из-под снега тюльпанов торчат язычки,
и брожу я одна, и корона сползает на уши…
Я тебе не звоню, но так хочется...

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Лишь все, отдав, ты сможешь все принять
И встретить Лик Судьбы, вместив ее, как знанье.
Лишь только сердцем можно жизнь объять,
И пить огонь любви из чаши состраданья.

Во всем найти Прекрасное сомненьям вопреки.
Идя на Свет Звезды с пути не сбиться.
Действительность узнать сквозь темные очки.
Замедлив шаг земной, безудержно стремиться.

Осенним вечером, когда с небес со свистом
Свалились эти альфацентавристы
Или венерцы, или марсиане -
Я преспокойно мылся в русской бане,
И веником зело себя хлестал.
Вдруг - шорохи в предбаннике... Заходят.
Вдвоём ко мне, а третий стал в проходе.
Я - тазом в них, но таз повис в пространстве.
И вот, как был, в намыленном убранстве,
Уж я у них на корабле… Кругом мигает.
С меня водичка мыльная стекает,
А я стою без всяческих надежд,
С семьёю не успевши попрощаться.
А гуманоиды изволят...

Ой, ви очі, мої очі –
Десь, когось шукали,
Серед змученої ночі –
Майже заблукали?!
Біля тину, коло хати –
Вербонька всихає,
Сновидіння, наче мати –
Пісеньку складає:
Ой, люлі, мої люляти –
Дівчина кохана,
Скільки років зачекати,
Ось вона побрана?!
Посумую, поблукаю –
Ніченька лунаста,
До весілля завітаю –
Райдуга цвітаста:
Ізвиваються музики –
Танці, привітання,
Гупотіння, п’яні пики –
Проводи кохання…
Ой, ви очі, тихі сльози –
Закінчилась казка,
В ній зав’яли...

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я...

Служив козак Микола на заставі,
Козак Сірко там військом керував,
Кував іділію в тамтешній владі
Отой козацький та бійцівський сплав!
Якось…
Стоїть Микола на посту у справі,
УХ! – стереже кордони усіх прав,
Тремтить гвинтівка змішаної граві…,
За пазухою в нього кілька страв…
Ось, тихесенько, ледве, непомітно
Дістав з кишені вороний стакан,
Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко,
…і можна танцювати вже й канкан…
…не буде діла – на бойовому стані
Він командир, малий військовий цар...