Невидимая ось

Кум зайшов й до Кума зранку,
Вишневий гай ще не прозрів,
Побачивши горілки склянку
Вусами смак зашелестів…
Дай, я наллю тобі стопарик,
Сказав шановний та налив,
Включивши фірмовий ліхтарик
Він Кума ж пити запросив…
Я теж тобі наллю – Кумасик,
Пий з перцем вугриця настій,
…десь недалеко в’є комарик,
У нього власно мій мотив…
Ох, пили довго та співали
Козацьку пісню увесь день,
Аж, поки п’яні посідали
Сперечатись, відкинув лінь…
Давай поспоримо козаче,
Каже Кум, що має дім,
Не...

Проснувся Кум і спозаранку
Чомусь легенько сумував…
Бракує баксів…, випив чарку,
Ні…за сніданком не співав…
Ось, є у нього веб-машина,
Крутить баранку – обійняв
Усі географічні дива,
…та щось нерадісно сіяв?!
Відсутній зверху неї – Люка,
Що вітер щиро нагоня,
В жару, у спеку то є мука,
А ж той цю ваду виправля…
Кум занурився в ту проблему,
Так, вже ж собі, пообіцяв –
Візьму я гроші, тряхнув Ярему,
…і він здіймається стрімглав…
В час – підкотив к сусіду стрімко,
Ярема, той...

Сидять Куми на природі,
Ляси точать, пиво п’ють,
І як кажуть у народі:
Хай живе гуманний Суд!
…ось, питає Кум у Кума
(той, що має вище ранг):
Що за хрєнь ниць виглядає,
Наче, схоже – БУМЕРАНГ?!
Ой, це друже, мабуть лихо –
Крізь повітря проліта,
Гвинтокрилом кучеряво
Скрізь побило всі місця,
Тай – показує на гулю,
Що на лобі синню льє…
(Не злюбив миттєву кулю,
Дульку скручує з трьох пе…)
Ну…, так звій його до біса,
Каже важно господинь,
Ось, пішли до того ліса,
В злість...

Карандаш был сделан длинным
Из графита и из глины,
Чтобы мог карандашом
На листочке на большом
На обрывках и клочках,
Без очков или в очках
Тех бумажек разных пачку
Расчертить или испачкать.

Карандаш был очень длинным,
Чтобы сделать тыщу линий,
Сто котов, собак и птиц
И раскрасить пять страниц.
Сорок раз упасть из рук,
Двадцать раз сломаться вдруг.
Быть заточенным и, впрочем,
Становиться чуть короче.

Карандаш был очень длинным,
На конце сходился клином,
Придержав слегка...

Якось Шурік мчався на «Побєдє»
За кермом – вельмишановний Пан
Зустрівся з парканом – по обєдє
Всі втямили – діє хуліган?!
Здоровий глузд риму не минає:
«Хуліган» – відомий всім кумир,
Зненацька фортуну спонукає
Збагнути жваво – бадьорий мир….
…вийшов чемно із автомобілю,
Притупив злегка хмельовий стан,
Звернув вліво – набиравши силу,
Промайнував у «фамільний клан»…
…зранку він вчепився в чорну каву,
Й з вишнею відвідав пироги,
В буфєтє, десь, як геній театралу
Все ще мріють...

Я в прострацию полудрёмную
Погрузился. И вижу сон:
Захожу я к Нему в приёмную
И догадываюсь, кто Он.

Это - Бог. за столом компьютерным
Он ракладывает пасьянс.
Мне становится жутко муторно!
Как вести себя? Реверанс

Отмочить? Как Ему представиться?
Кто я есть для Него такой?
Он в очках, на меня уставился
И на стул показал рукой.

Я послушно присел, и, потное
Вытер судорожно лицо
Было что-то во мне животное,
Тихий ужас перед концом..!

А Господь посмотрел внимательным,
Хитрым...

…знов крутить важно колесо сивоволосий Якубович…,
Новенький «Руський» на різдво у зал з’явився, як «Трюкович»…
…Колегій вбухнувся в дійство…, й сині вуха, червоні щоки
Зривають приз, так, ні за що, «крутому» випав вибір долі?!
В дебатах враз відпав мотив, йому не треба «пропозицій»,
Дай тільки свиснуть у ефір – крізь мікрофон – до інвестицій?!
Та й свиснув дядько «немовля»…, тряслись вібрації в громаді,
- Ось, Ви, програли Жигуля – звів головуючий до тями…
Він вийняв з ящика ключа...

Путь держа из Асирофа
Пред броском на Ханаан,
У ларьков воды с сиропом
Тормознули люди роты
И разбили новый стан

На жаре в Фаран пустыне.
Непоследних из вождей
(Верный Сокол, Глаз орлиный)
На разведку вражьих линий,
Посылает Моисей,

Заодно узнать, чем дышит
Этот самый Ханаан,
Где, размахивая дышлом,
Знамя подняли над крышей
Пролетарии всех стран.

От Иудина колена
Халев, Ося, сын Навин,
И ещё с десяток верных
Всех чинов первостепенных...

У Моава на форпосте,
Где окончился предел
Аморреевых погостов,
Царь Моава с миной постной
Опечаленный сидел.

Видел Валак, сын Сепфоров,
Что Израиль причинил
Аморреям, как свой норов
Проявил без разговоров
И расправу учинил.

Думали Моавитяне,
Устрашившись тех сынов
Израиля: "Египтяне
Обрекли нас на закланье,
Не создали блокпостов,

Точно Берия бандитов
Выпустили с лагерей
Диссидентов, бишь, семитов.
Их поди теперь, лови ты
И тупой стамеской брей.

Но...

Иосиф (не Сталин, тот с рабством - борец,
Всю жизнь проходил в одном кителе),
Иакова сын угодил во дворец
К начальнику телохранителей.

Был тот Потифар интриган, хлеще нет,
Оправдывал в целом доверие.
Портрет бы поставить его в кабинет
Наркома Лаврентия Берии.

До женского пола – такой же герой
(Кобель похотливый, по-нашему).
И юношей любят на службе порой,
Наскучив женой с секретаршею.

(Будь со мной, будь со мной,
Будь со мной всегда ты рядом…
В наши дни рефрен такой
Всюду...