Навь

Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?

Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно.
Тебе безчестять, наче найостаннішу з повій,
І продають – вже навіть не таємно …

Ти стала мачухою для мільйонів тих простих
Людей, що скромно звуть тебе Вітчизна,
Вже призвичаїлась до цінностей чужих – отих,
Що так обожнюють нікчемні блюдолизи.

І все ж люблю тебе, о...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...

Ты – есть ты. Но ты – не ты…
Где границы Мiра?
ВЕДай мудрость красоты,
Сотвори Куммира.

Проживи сполна в Мiрах
Яви, Нави, Прави!
Ты – не червь, не раб, не прах,
И не паства равви…

Есть ре-лигии, есть Ве-Ра,
Есть искус и естество.
От-Мiраетъ злая эра,
Чьё названье – колдовство.

Есть не-мерено ре-лигий
Именных и от лю-дей.
Но придумал их безликий
И у-богий иуд.дей!

«Бога нет, кроме Аллаха,
Магомет - его пророк!..»
А за этой фразой – плаха
Всем неверным. И порок…

«Не со мной кто, значит – против!»
Вторит брат по не-уму…
И брать´я, поколобродив,
Погрузили Мiръ во тьму…

Только есть иная мера,
Душу для неё от-крой!
Ведь гласит Святая Ве-Ра...

Напрасно думала корова:
Желудок я полней набью,
Переварю, дойду до крова,
Расслаблюсь, кучу навалю.

На ней цветы распустит роза,
В признанье моего труда.
Ей испарение навоза
Тепло подарит в холода.

В прекрасное мой вклад оценит
Хозяин, выйдя покурить.
Пастух, что ботал лишь по фене,
Стихами вдруг заговорит,

Раскается в моих он шрамах
На шкуре от его кнута.
Передо мною панорама
Раскроется совсем не та,

Где матюги лишь и проклятья
Да почерневшие стога.
Раскроют мне свои...

Чомусь люблю дивитись на вогонь...
Не той, що нищить, а на той, що гріє,
Що спомини з дитячих літ навіє,
Котрі зринають з маминих долонь.

О, цей прадавній Прометеїв скарб!
Він диктував поетам мудрі строфи,
Покірним був, немов слухняний раб,
Караючим, неначе хрест Голгофи.

Вогонь святий зуміймо зберегти,
Що будить в серці віри світлий промінь,
Гукає відкривати невідоме,
Що час хова під панцир золотий.

За решіткою тиша:
Усі, певно, сплять –
Не шурхотить навіть миша,
І вартові не шумлять…

У камері холодно… –
Вологість і сум.
А колись було солодко
Від радісних дум…

А колись було добре:
І гроші, й жінки.
Але стало примарно –
Лиш погані думки.

Не знаю, за що мені
Прикра доля така,
Та напевно вже камені
Прийшла збирать нам пора…

Івано-Франківськ
лютий 2010р.

За черемшиною – темної ночі
За черемшиною – бистра вода
За черемшиною – очі дівочі
Дивитись не можуть , бо плаче вона

Життя згубила, занапастила
Б’є по обличчю гнучке гілля
О! Черемшина, що ж ти зробила
Не буде весною, вже, весілля

Як ми любились, в очі дивились
Мріяли разом бути оба
Але не знали, що доленька наша
Лишень но розлука, та гірка журба

Світлий день Празник - сонечко сяє
З церкви відходить людська юрба
Що ж оце буде!? Серденько крає
Колишнє кохання зустріла вона...

Играют звезды в сени древ,
Их серебро вплелось в наряды,
Неслышен танец юных дев -
С луной купаются наяды.

Уснул в кувшинках старый пруд,
Как вздохи лилии плывут.
Скатился свет на край воды,
Покоем нежатся сады.
Преданьем сказок поглощён
Лес тихо погрузился в сон.
Лишь только Бес на берегу
Кричит, что любит он Ягу,
А та, признаньем смятенна,
В ветвях запуталась она.

Затих Эфир, томленья полон,
И слышит голос из-под вод он:

Холодно милому спать в глубине,
Милый всем телом...

1
Сия история случилась
лет несколько... тому назад...,
в провинции, что проявилась,
чрез нравы местные - не в лад ( ! ),
где, средь бесчисленных предместий,
в одном из собственных поместий
( Отстроенных с размахом сил! ),
старинный русский барин жил,
кой Троекуров, от рождения,
в Петра, отца..., Кирила сын,
а то, по крови, Господин,
минуя прочих самомнения,
из тех, кто в завистях свербя,
плели любезности..., скорбя!
2
Его обширное богатство,
а также: связи..., знатный род...