Мантра-йога

Г…М…О та Г…М…О,
Ну, у чому ж хист його,
Якщо сало чи вино
Вже не можуть без нього?!

Ось, дивлюсь я у вікно,
Біле валить – все одно,
Не вбирає сніг ніхто,
Значить – вадить Г…М…О…

Заходжу в міське кіно,
Вибух, полум’я й секство,
Де ж мораль і де Воно,
Що звело все в Г…М…О?!

Їжа смачна – естетство,
Сплатиш гроші – їж добро,
Хтось тримає більшість – ВО?!
Менший травить – Г…М…О…

…і політичне кумівство
Зиск звертає в полотно,
Разом з салом – всіх в одно,
У всебічне – Г...

Пробачь мене,
пробачь і тримай образ,
це те що все колись мене.
І кожен місяц,знову нова сварка,
я знаю - я тебе не варта.
Знай такого не прощають,
ніхто не всилах це зробить.
Я довго памятатиму і ще
твої бездонні і безмежні очі,
ту посмішку що всім дає життя.
Тобі я може вже набридла,
збираю речі - йду я у ночі.
Я ще недовго буду дихати коханням,
тим що навкруги,тим що ще живе.
Я довго памятатиму ті миті
радості,кохання,сльози щастя.
Я не забуду нізащо в житті,
ті теплі руки,те...

Мов грім з небес ясних,
Кохання в серце увірвалося.

Я у полоні почуттів своїх.
І досі не збагну, що сталося…

На крилах янгола летить воно,
Мов рятівне благословення,

Цього шукало серденько давно.
Даруючи мені натхнення.

Воно прийшло у серце назавжди,
І сповило його мов ненька.

І додало в моє життя краси,
І надало наснаги в сьогоденні.

Серденько прийми кохання,
Теплий промінь почуттів.

Виконай мое бажання,
Дай натхнення у житті.

Для єдиної людини,
Серед всіх, що на землі.

Ти відкрий свої світлини,
Своє бачення краси.

І у жодному щоб разі
Не наважився ніхто.

Знищити цей світ прекрасний.
І спаплюжити його.

Серденько прийми кохання,
Найпалкіше на землі.

Виконай мое бажання,
З теплим промінцем весни.

Я кохання дарую тобі,
Я у цьому тобі зізнаюся.

Почуття, що у серці моїм
І своїх почуттів не боюся.

Виникають вони навесні,
Моє серце вони сповівають.

Я присвячую цьому пісні
Вони душу мою надихають.

Я кохання дарую тобі.
Його ніжність і щиру красу.

Почуття, що єднає світи
І людей які вірні йому.

Я кохання дарую тобі.
І зі шляху цього не зійду

І я знаю, ти віриш мені
Що з тобою я долю знайду

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

А знаете ли вы, друзья хорошие,
Кто с Моисеем у куста заговорил?
А кто Заветы диктовал и Библию?
Конечно он - Архангел Михаил.

А знаете ли вы, что вероятно
Будда и Христос - одна душа?
Ищите, проверяйте, ладно. . .
А Дух Учителя - Единая Душа.

И все они учили нас Любви
И пусть религия в границы нас заводит,
Господь един и Он - внутри,
По сфере Выбора нас водит.

Он просит нас найти его в тумане,
Где голубой сияет небосвод,
И в бытовом но сладостном дурмане -
Тот Просветлен...

Не плачь мой друг о днях ушедших,
Дороги этой нет конца...
И жизнь совсем не быстротечна,
Во свете мудрого творца.

Все так как есть...И эта мантра
Пронзит, надежд последних, глаз,
И в один миг погаснет "завтра",
Но заискрит "здесь и сейчас".

И пустота обрящет силу,
И свет наполнит плоть и прах,
Ты вдруг поймешь-пусты могилы!,
И нет распятых на крестах...

Кто жить спешит - не понимает,
Он хочет в жизни всё успеть.
Машину хочет он крутую
И заграницу посмотреть,
По клубам хочет он мотаться,
Любовниц штуки три иметь,
И в деньгах, в роскоши купаться,
И на других плевать хотеть.
Курить кальян, пить кока-колу,
На горных лыжах погонять,
Он ощущает жизнь приколом,
Ответственность не хочет брать...
Другой от мира отрекаясь,
Бубнит молитвы, мантры, но
Едва ль сам верует и понимает,
Зачем жить Богом нам дано...
Один просит, что дать не в...

Твоё дыхание из далей необозримых
коснулось струн скрипки в оркестре моей жизни.
Мы потеряли друг друга в толпе пилигримов,
в объятьях бездонной космической отчизны.

Века, века горит свеча, тебя ожидая.
Молчит скрипка, летаргируя сном разлуки.
Идут навстречу, мимо, рядом, жизни листая,
портреты масок, меж ними адовы муки.

Над жертвой в языках огня пляшут саламандры,
подмигивают в такт языческие боги,
бубнят шаманы свои непонятные мантры.
Цветы зеленовато-белой недотроги...