Луи

Упал лучек золотой на листок травы простой,
Был зелененький листок - золотым растет росток.
Вдруг, проснулись все цветы, изменились и кусты,
Солнечным теплом согреты, красотой его одеты -
Все сияет. все блестит, будто бы огонь горит.

Сегодня танцуют снежинки,
Снежинок парит хоровод,
Найдут ли свои половинки,
Коль белый вокруг небосвод?
Им в этом холодном тумане,
Еще танцевать и плясать.
В любви и надежды дурмане,
Друзей и подруг подыскать.
В домах зажигаются свечи,
Гирлянды на елках горят.
Как памятны зимние встречи,
Как много о них говорят!
Когда холода окружают,
Теснее смыкается круг,
Все больше друзей обожают,
Под натиском бури и вьюг!
Зима, ты вселенская сваха,
С тобою милее очаг.
Снаружи – морозная...

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

Горбушечка хлеба,
зелёный лучок,
С дымящей картошкой
на всех котелок...
Ну, кто же из нас
не сидел у костра,
На звёзды смотрел
или пел до утра ?!
То юности пылкой
пьянящая чаша,
И нет той поры,
чтобы лучше и краше!
И пить по глоткам бы,
тянуть наслажденье,
Но пьём мы всё разом,
откинув сомненье.
Поры беззаботной
хоть каплю б сейчас -
Хранили б надёжно,
как ценный алмаз.
Но время без жалости
нам говорит:
Храните огонь,
что СЕЙЧАС в вас горит !
Не...

Мій соколе ясний, коханий, єдиний,
У цілому світі для мене є ти!
Тяжкою вічністю є ті хвилини,
Коли ми в розлуці, на самоті.

Сонечко сяє, але якось мляво,
Вітер з листочком грає не так.
струмочок дзвінкий біжить не так жваво,
Лише тільки сум в моїх сірих очах.

Погляд твій лагідний, посмішка мила,
Ніжні слова і цілунки твої:
Мов би від сну цілий світ пробудили,
Світ мого серця і думи мої.

Лагідний, ніжний, турботливий милий,
Сильний ,чудовий, веселий такий.
Саме таким я тебе...

Милий мій янголе, добрий, веселий,
Ти підкорив ніжне серце моє..
Ясний мій соколе, сенс мій життєвий,
Погляд що взимку зігріє мене.

Перше побачення,перший цілунок.
Перше серьйозне моє почуття.
В серці колись відшукало притулок
Щоб залишитись на все життя.

Перші, можливо невпевнені, кроки
З чассои сміливі стають і чіткі.
Нам допоможуть пройти світ широкий.
Щоб вірний шлях у життя віднайти.

На границе лета и осени, когда выжженный август глотает
сухими губами асфальта золотую пыль сентября,
и, окрашенные в зелёный, волосы скучных скверов смывает
первая седина листопада, когда
бесполезные крики птиц будят глиняный ковш заката,
зачерпнувший уют опущенных глаз оконных рам,
раздается голос новорожденного, глухой, неприметный, как мятый
надорванный лист клёна на стойке карниза съемной квартиры, там,
жизнь пробивает лунку дыхания сквозь тьму осеннего вечера;
бледный ветер, как...

Ну що тобі моє ім’я?
Воно, як вітер у пустелі,
Як плескіт хвиль, що б’ють у скелі,
Як місяць, що в ночі сія.

Воно залишить на листі
Лиш мертвий слід у подарунок,
Химерний напис-візерунок,
Забутих мов слова пусті.

Що в ньому? Давнє забуття
У хвилюванні днів бентежних,
Душі не буде вороття
До згадок ніжно-обережних.

Але в день смутку, у тиші,
Згадай його, мов «Алілуйя»;
Скажи: є пам’ять у душі,
Є в світі серце, де живу я…