Лия

Твої губи кричать «не люблю»!
Мої очі благають «не йди»…
Зимний погляд я твій ловлю
В нім журби промайнули сліди
Ти говориш, що я не єдина
Що таких як я, цілий світ
Тихо плаче рясна горобина
Про останній жовтневий політ.
А здавалося, що неповторна
Що мій профіль у серці застиг
Де взялась ця реальність потворна?
Нащо зруйнував усе ти?!

Кум зайшов й до Кума зранку,
Вишневий гай ще не прозрів,
Побачивши горілки склянку
Вусами смак зашелестів…
Дай, я наллю тобі стопарик,
Сказав шановний та налив,
Включивши фірмовий ліхтарик
Він Кума ж пити запросив…
Я теж тобі наллю – Кумасик,
Пий з перцем вугриця настій,
…десь недалеко в’є комарик,
У нього власно мій мотив…
Ох, пили довго та співали
Козацьку пісню увесь день,
Аж, поки п’яні посідали
Сперечатись, відкинув лінь…
Давай поспоримо козаче,
Каже Кум, що має дім,
Не...

Це трапилось весною:
Зустрілись у трамваї
Відомий Кум з Кумою,
…скрипіли колій шпалі!
…і так:
«7» номер спозаранку
Скрупульозно як луна,
Шляхетно, наче неньку,
Кругом міста обвива…
Час ранній на зупинці,
Кума радісно ввійшла,
Ще в думках добрі млинці,
Вранці хутко їх пекла…
…а ж, тут – періодично
Звучить таємне: У-У!!!
То може щось класично
Відбувається в уму?!
Так ні…, звуки в салоні,
Посеред натовп людей
Й вивчає звуки долі,
…ось і зірочки з очей…
На лоб полізли очі...

ДЕЙСТВИЕ IV

ЯВЛЕНИЕ I
Рогнеда, Вальмира
Вальмира
Мне удивительно терпение сие!
Когда свершается бесчестие твое,
Когда на пышный трон, тебе определенный,
Изменник, красотой иныя ослепленный,
Возводит странницу, ругаяся тобой;
Ты, не тревожася ужаснейшей судьбой,
В молчаньи, кажется, спокойна пребываешь,
Но сим молчанием меня ты ужасаешь.
Гром страшный следует нередко тишине.
Рогнеда
Поди и призови Владимира ко мне.
Вальмира
Конечно, пременить его желаешь долю,
И счастием...

1.Однажды в джунглях встретились две мыши
И на пеньке трепались, кто правей,
Чья жизнь опасней, у живущих выше,
Или у них да земляных червей.
2.У скачущих, бегущих и пернатых,
Или ползущих, да у муравьёв,
Вот сесть бы на небесный эскалатор
И сверху посмотреть на отчий кров.
3.Но в этот миг крик нестерпимой боли,
Лес содрогнул, мурашками покрыв,
Домой скользили к рисовому полю,
Две мыши о высоком позабыв
4. «Опять зверьё Тарзан пугает в джунглях?»
Одна другую ставит под вопрос,
«Или...

Народ бежит нынче в деревню…
Кто от долгов, кто от беды,
Чтобы попасть в СЕЛЬПО, харчевню
И за гроши купить еды.
Онегин, Ленский и Татьяна
В разных вагонах, без баяна,
Едут в Щербиновский район2,
Встречает их родня, перрон.
В беде положено рыдать,
Слезу, мать дочери смахнула,
Себя, припомнив, как тонула.
А сельская всех благодать,
Уже звала́, уже манила,
Облокотиться о перила.

1.«Венцом развития человека станут люди седьмой Расы, превратившись в богоподобных существ, творческих...

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…

Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?

Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…

Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би...

Вышел Вооз к воротам,
С целью, не просто так -
Не пропустить того, кто
Был по родне свояк.

Как на ловца курьёзно
С чащи выходит лось,
Так и теперь с Воозом -
Всё у него срослось.

Родственник появился,
Свойственник Ноеминь,
Надо же так случиться -
Десять старейшин с ним,

Кто в той округе рулят...
Латифундист спешит
И с проживаньем Руфи
Важный вопрос решить

Быстро и легитимно.
Начал издалека.
(То, что вопрос интимный,
Ясно для дурака).

Перед большим собраньем
Суть...

Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.

Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»

Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…

Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.

Дина, Лии дочь от Иакова,
От отцовских ушла дверей.
Все доверчивы одинаково,
Что касается дочерей.

Им узнать бы, как одеваются,
Крепдешин в моде, гобелен?
До каких частей прикрываются -
По лодыжки иль сверх колен?

Выйти в маечке обчекрыженной
Уже можно иль оплюют?
Не прикроешься - так бесстыжая,
Скроешь лишнее - засмеют.

Помышленья вполне невинные,
За такие в ад не попасть.
(То ли дело мужи былинные -
Им бы выпить да что украсть,

А увидев девицу стильную,
В рог бараний...