Лес как лось

Ви в дібровах бували?
Ви бродили по травах?
А росою вдалвалось
Вам умитися зрання ?
Біля вогнища в полі
Ви колись ночували?
А у губи холодні
Джерело цілували?
Ви ромашки зривали,
Йдучи луками бистро?
Під своїми ногами
Чули ви шелест листя ?
Чи хоч раз ви зустріли
Сонця вранішнє світло?
Чи хоч раз ви хотіли
Бути трішки піітом?

А як вас не будила
Солов'я рання пісня,
І як ви не ходили
Слухать шепоту лісу,
Від дощу не ховались
Під березову крону ,
І як ви не зривали
Цвіт...

Вставай, УкРАїно!
Ненько народiв!
Вставай, Русь Свята,
Матiр Моя!
З Тобою Здолаємо
РАзом невзгоди,
Повстане над свiтом
Постать Твоя!
Білою Птахою
В Синє Небо,
В Сонце ЯскРАве
Ти полинеш!
Білою Павою
З крилами вільними
Всесвіт великий
Ти обіймеш!
Світом Засяє
Моя УкРАїна —
Матір Єдина,
Свій Хрест, Донеси!
Шлях Перемоги —
Під ПРАпором Сонця
Вічнiй Софії,
Сур’ї-Русі!

2.09.2012
Матерь Мира Мария ДЭВИ ХРИСТОС

В качестве иллюстрации к Поэзии...

Вторая часть.

Семьсот километров это не много...
Для казака сто верст в сутки свободно.
Семь суток без отдыха шел...
К золотоглавой Москве подошел!
В дороге ни разу не уставал...
К ручьям русским лишь припадал.
Чтоб из ручья испить водицы
И бежать к родной столицы!
Подымался и вновь бежал...
В столицу как видно не опоздал.
Очередь занял, сутки одни простоял...
Ни разу там не приседал!
Только к храму подошел...
Голос с небес до меня дошёл: -
Ты сын Родной в храм не ходи...

Какое нелепое лето,
Какая прекрасная осень,
Какие небритые лоси
И лисы на велосипедах!

Какое абсурдное буйство
От гадства непрошенных мыслей:
- Что рамы опять не помыли
И мух не смахнули с искусства.

Но мысли, что надо, не лезут,
А тех, что залезли, не видно,
Их смысл с ухмылкой, ехидно
Ехидной кивает нетрезво.

Какие рогатые лоси,
Какие наивные люди!
Друг друга стремительно любят
И падают лицами оземь.

А те, кто остался на ветках
Сжимая промежность и...

Руки прощальное касание
Разлуки долгой ожидание
С щеки скати-лося слеза
В душе осталось пустота
и толь-ка алый свет зари
избавит сердце от тоски
Ты руку тиха уберешь
И по лицу ударит дождь
Тебя я больше не верну
Прощенье тиха попрошу
Скажу тебе что ты одна
Осталось в сердце навсегда

В спокої днів
Від неба до неба
Сонце плавило лід –
Мені це і треба.

Я кохала його
Палко, сильно , до ранку,
Але щастя моє
Геть пішло на світанку.

Біля моря на хвилях
Ніжна хмарка заснула,
Та де щастя поділось
Досі я не збагнула.

Я шукала у квітах
промінь твої усмішки,
Та з холодним повітрям
Засинала у ліжку.

Та не буде прохань,
Не благань, не чекання.
Я залишила серце
Для твого кохання

Дуже темно в очах твоїх
Де, скажи мені, світло поділось?
Ти б ангелом бути зміг,
Як би серце твоє відкрилось.

Не шукай мого погляду знов.
Мені лячно очі відкрити,
Скільки чули, скажи відмов,
Щоб тепер душею кривити?

Зачекаймо на весну,
Там дивись і крила виростуть.
Зачекаймо на весну,
Там дивись і почуття вистрибнуть.
Зачекаймо на весну,
Там, дивись, і погляд зміниться
Зачекаймо на весну,
Там, дивись і зорі зірвуться.

Мої пальці шукають лезо,
Щоб розрізати цю хвилину
Я...

ОдинО-о-о-кИй
Квартал…

От людской Суеты…
Устал

От снующих Вокруг…
Машин…

От следов бесконечных…
Шин

* * *

ЗахотЕ-е-е-лОсь
Ему…

В тишине побыть…
Одному

Вспомнить время
Ушедших…
Дней

Без рекламно…
Пустых…
Огней

* * *

- мягкий свет фонаря…
в ночИ

- на деревья падает…
снег

- прилетели давно…
грачи

- а весны, по-прежнему…
нет

- на скамейке пары…
сидят

влюблены друг в друга
на век

с неба звёзды на них
глядят

и отраден им…
Человек...

Я -- маленьке мавпенятко,
Я люблю робить зарядку:
Вмить на гілочку стрибаю,
головою вниз звисаю!

Бесхозно ястреб кружит в небе синем,
Бесхозно ветки объедает лось...
Не где-то есть правительство России,
Что о народных нуждах испеклось.

И нужды эти, по словам министра -
/Коли построчно их переводить /
Чтоб нефть и газ продать на Запад быстро,
И недр запасы в доллар превратить.

И доллар этот - ибо суть бумага! -
Составами на Запад возвращать,
Чтоб в ихних банках доспевал как брага -
"Вот в чём оно, народное-то благо!" -
Не устают министры верещать.

От логики...