Коли

Я ухожу...
Уже почти ушел -
от прежних женщин, от надежд и сказок,
привычных и банальнейших развязок.
Судьбы моей не слишком крепкий шов
расходится и... Нет, не удержу.

Не удержу...
И треснет скорлупой
шершавое покрытие натуры,
как это напророчили авгуры.
А кто моей нахоженной тропой
пойдет за мной - и зная, не скажу.

Нет, не скажу...
И в этом ли резон,
земная суть и промысел всеблагий?
Я и при жизни не любил аншлаги,
шумы музык и почестей трезвон.
Теперь...

Чорна ніч на землю впала,
Я в думках тебе плекала,
Ніжно очі твої цілувала,
Про себе зовсім забувала.

Чорний янголе, прийди,
Запали знов всі світи,
Щоб не плакали дівочі,
Мої теплі карі очі.

Ти з’явився, наче диво,
Моє серце вмить зомліло
І шептало, що це—ти,
Але час прийшов піти.

Порожнеча, сил не маю,
Свою долю проклинаю.
Хоча знаю: різні ми.
Й прошу: «серце відпусти!»

Я не в силах розлюбити,
Своє серце розчавити,
Що тобі здалось в полон.
Ні, мій любий, це не сон...

Як ніжно вечір пахне далиною,
Як ніжно руки зводяться в мости.
Ти сяйвом марева завжди зі мною,
Ти-ніжним порухом в моїй душі.

Як сум тополь, що височіють шляхом,
Леління кіс зеленокосих верб.
Зринають миті-спогади, як щастя,
Вони примарні. Сотні тисяч веж

В душі моїй нікому не зламати,
Життя мое уже не повернути.
Мене знайти-це ще не значить щастя,
Найважлтвіше-щоь ніколи не забути.

1. Одна лирическая пошлость, включая зависть и подлог,
Рушит жизненную плоскость, переступив её порог…

2. Мечты червя о темноте штык-лопатой расчленятся,
Жалость просится вдвойне, коли им в га…не валяться…

3. Прокурены обманом, окружены сортиром,
Ютятся наркоманы, с «фейсами» – дебилы,
Опущенные смыслом, чуждые проблемам,
Одна забота - «бабки» да колотые вены…

Дуже темно в очах твоїх
Де, скажи мені, світло поділось?
Ти б ангелом бути зміг,
Як би серце твоє відкрилось.

Не шукай мого погляду знов.
Мені лячно очі відкрити,
Скільки чули, скажи відмов,
Щоб тепер душею кривити?

Зачекаймо на весну,
Там дивись і крила виростуть.
Зачекаймо на весну,
Там дивись і почуття вистрибнуть.
Зачекаймо на весну,
Там, дивись, і погляд зміниться
Зачекаймо на весну,
Там, дивись і зорі зірвуться.

Мої пальці шукають лезо,
Щоб розрізати цю хвилину
Я...

Не знаю кому як і що приносить біль,
Хоч більшість з вас його й не відчуває.
Мені ж, як кидають на рану сіль,
Несправедливість душу крає.

І крає не тому що я обділений чи здібний,
А тому, що доводиться мовчати.
Не доведеш нічого коли бідний,
Та все ж, так хочеться про це комусь сказати.

Що тільки роблять гроші із людьми!?
Не цінить більшість ні доброти, а деякі й любові.
Одна мета у їхньому простому, примітивному житті
Лиш обдурити й вкрасти, а потім жити на здоров’я.

Я не...

Я прийшла,
Відчини мені двері.
Я знайшла
Дорогу до тебе.

Мовчиш,
Не треба-мене це вбиває.
Тікаєш скоріш-
Мене без тебе немає.

Я змусила тебе мовчати,
Не дозволяла тобі казати.
Ти не повинна мені пробачати,
Я повинна тебе возхваляти.

Я тікала від тебе, від себе,
Хотіла стерти стежки.
Я зрадила тебе,
А ти впустила мене мовчки.

Я прийшла,
Повернулась додому.
Я знайшла тебе
І вже ніколи не втрачу...

Век скитаться по природе,
Вкусно снедать, сладко пить -
Принять сие по божьей воле,
Значит, сласть не отменить.

Деля избыток сокровенный,
Запасы творческих начал,
Азарт, как будто наречённый,
Канву в поэзии метал…

…введена она - служанка
С патетической судьбой,
В роль абсурда, где развязка -
В масштабе литеры простой.

Ум её в быту довольно
Возвысил рейтинг родовой,
На строках верстка непросто
Музу сделал дорогой.

Уж, коли, слава есть почёт,
Востребуй дара золотого...

Их много было при грозе, из шторма все не вышли,
В такт на вёсла налегали, живые в тонущем челне.
Море, буйствуя высоко, свирепствует и добивает,
Без меры яхту заливает, и парус топит - так жестоко.
В преисподней, возле входа, кому-то вечно почивать,
Равно снасти истлевать, на тихом берегу у гроба.
Повинившись перед Богом, спасённый в милость и живой
Отрок, вскормленный природой, кочует с миром и бичом…


ІІ

Perestrjyka - перестройка

Кочуя миром да с бичом, верхом всадник медный...

Об этом невозможно не думать,
Суммируя, соизмеряя жалеть.
Глядя в окно позапрошлого лета,
Я наверное готова пойти раздетой
Босиком по расставленным пятнам,
Может вам не покажется внятным,
Всё о чём я сейчас - НАБОЛЕЛО...
Слишком много утраченно времени
Чтоб делить?..
Остаётся УСТАЛОСТЬ,
Первозданных секунд на обоях,
Отпечатков испорченных штампов,
Видно время настало ГЕРОЕВ!
Хорошо, коли быть при достатке,
Не хватает терпения что-ли,
Отпусти мне грехи вплоть до пятки,
Преподать...