Кохай

Блаженно эту мантру повторяю
Вы мне не пишете уж целых пять часов
Мне кажется, что я по Вам скучаю...

Быть может, оба мы слегка сошли с умов,
Ведь между нами целых три соленых моря,
Покуда две страны жестоко спорят,
Я буду говорить Вам про любовь...

И в эту ночь, когда опять не сплю,
Когда волхвы свой путь со звездами сверяют
Ты просто скажешь: "Я тебя люблю..."
А я отвечу: "Я тебе кохаю..."

В Киеве к Небу взлетают
Звучат красивые слова:

- Прости пожалуйста меня!
-О, я так тебя Люблю!
- А я тебя прощаю!

И позабылась постылая война
Глаза, глаза вокруг блистают!

- Прости пожалуйста меня!
- Я так тебя Люблю!
- А я тебе кохаю!

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

Ах…
Як бджоли гудуть медово!
Так!
Бджоли гудуть так тепло
День якийсь сьогодні чудовий
Сонячний….

- Я Кохаю!
ти сказала вперше


я дивлюсь на ці вулики довго
я боюсь цюю мить стратить
Ти взяла мене за долоні
Я раптово закрив очі
і …
поцілував тебе в скроні

Матір Божа раскрила
над нами свої крила!
Україна мила
живи в благодаті...
Досить страждать!
Україна мила
прийшла пора Любить
Кохать
.Летить над нами Благодать
Архистратига Михаїла!

Льеться з неба Слава
Слава Україні!

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...

Осіннє небо, ніч глибока,
Сяє місяць одиноко...
Зірок нема, немов кінець -
Кохали, мріяли... пропало,
Дощем пролилось... перестало,
Втомилося... та навпростець,
Дісталось до віконця, до сердець...
Спізнилося, не втрималося - впало.

А чи було... що звечора до рання...
Шукало нас... загублене кохання.

Букет із троянд, білих й червоних
Прижатий до серця, в тво́їх долонях
В долонях твоїх, мо́є кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Пристрасть та ніжність червоне та біле
Обличчя коханої, бажане, миле…
Жінка з трояндами … спогади, мари
про па́лке кохання, пристрасть та чари

Букет із троянд, червоних та білих
забути про тебе, не в мо́їх силах
не в мо́їх силах, забути кохання
Чарівне та щире, палке і останнє

Місячне сяйво, зоряне небо
З розуму зводять, думки про тебе
З розуму зводять, коханої очі
Марю тобою і вдень, і вночі

Марю тобою, моя царівна
А за вікном, тиша чарівна
Сон не приходе, мари, безсоння
Місячне сяйво на підвіконні...

Ніч, мов чаклунка , розкинула чари
З розуму зводять, спогади-мари...
Все не суттєво, лиш зорі, лиш небо
Лише кохання і думки про тебе

Здравствуй земля моя в прошлом родная,
Вновь ко груди твоей я припадаю,
И как мне выжить, теперь уж не знаю.
Нэнька! А я ж тебя сильно кохаю.
Мне не нужна та, что чёрно, чужая,
Ты Украина, просто святая,
Нежным теплом мне в душе согревая,
Светом магическим преобладая,
Счастьем и радостью нас награждаешь.

Нет для сердца дороже награды,
Хоть мне на Родине вовсе не рады.
Утро настало пасмурно-хмурое,
Старость не радость-прощанье понурое,
Нэнька объятая ересью смутою,
Хамство и...