Гарная жинка

Як дивні сни,
Як морок ночі
Безодня мари,
Безумства жах.
В обіймах мли
Мій страх клубочить,
Світ знаний, гарний
Тріщить по швах!

Невпинний хід
Подій жахає.
Потай я плачу,
Хрип з грудей.
І тільки бід,
Наруг чекаю,
І лють звірячу
Нових людей.

… На вікнах шори не просвітні,
І ковдра вже не гріє тіло …

Как на грозный Терек
Как на грозный Терек
Выгнали казаки сорок тысяч лошадей.
И покрылось поле,
И покрылся берег
Сотнями порубленных, пострелянных людей.

Любо, братцы, любо,
Любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

Атаман наш знает,
Кого выбирает.
- Эскадрон по коням! – да оставили меня.
И осталась воля,
Да казачья доля,
Мне досталась пыльная горючая земля.

А первая пуля,
А первая пуля,
А первая пуля в ногу ранила коня,
А вторая пуля,
А вторая пуля,
А...

явка провалена
вот незадача
а у подъезда старушки судачат
мол обнаглели
под «польты» не прячут
ноги бесстыжие
ты жие... значит
и у капели
сухие остатки
небо - чернилами
прямо в тетрадки
вспомнил морзянку
и азбуке крышка
точка...
тире...
и услышит братишка
точка...
тире - не бывает без точки
вилами писаны
первые строчки
Волга в Неву
вновь впадает рассветом
знаний гранит
снова стал парапетом
и от звонков
есть приличное средство
провод оборван
идите все... в детство

Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.

Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили

Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.

На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на...

«Сынов новорождённых в реку
Швырять – таков закон у нас.
Совсем непросто человеку
Подобный выполнить приказ.

Но были случаи, топили
Младенцев как котят слепых,
Сердца свои ожесточили,
Что ждать прикажешь от чужих?

За деньги предадут любого.
Ребёнка от властей не скрыть,
И как бы ни было мне больно,
Малютку надо утопить» -

Так размышляла Левитянка.
Когда сынишку родила,
Сквозь слёзы радости смуглянка
Отчаянья скрыть не могла.

Ведь видя, как дитё прекрасно
(Да хоть бы и не...

Сара, жена Аврамова, родить не могла ему.
Оба довольно старые, видимо, потому.

***
(Вот и окончилась чудная сказка,
Вещее слово, живые ключи,
Где повинуясь волшебной указке
Мчался к любимой дурак на печи.

Меч-кладинец, ты сегодня в ударе,
Сколько слетело голов…
Остановись, пока в сладком дурмане
Не наломали мы дров.

Память, найди мне лазейку как выход
Из подземелья, где воздух глухой,
Где над сокровищем чудище дрыхнет,
Милой моей охраняя покой.

Из раннего...

***
Всё...

Холодно…
Маленькі кришталики снігу
Блищать у ліхтарному світлі.
Гарно…
Зима остаточно вступила
В законні свої володіння.
Біло…
Навкруг біла чиста перина
Вздовж стежки ростуть кучугури.
Тихо…
В домівки, в тепло поспішають
Блукаючі змерзлі фігури.
Вітер…
Кида заметілі в обличчя.
Панує на вулиці студінь.
Зимно…
Поволі, ліниво і кволо
Нарешті прокинувся грудень.

Івано-Франківськ
16 грудня 2009р.

Одна война
Сменяется другою,
Вторая, третья - чехарда,
Как шахматы с собою.
Крик матерей
В застенках былой славы,
Проклятья, слезы дочерей
Над флагом той державы.
И льется кровь,
Стирая гарнь народов,
Опять она течет, и вновь,
Не различая рода.
И веры той,
Которую пред смертью
Не различает громобой,
В войну вы хоть поверте!
Немало зла
Для всех сторон приносит,
Война. Как было раньше, шла,
Так и сейчас, всех косит!
И сыновей,
Что в жизни не видали,
Отцов, сестер и матерей...

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...

Якось вранці тільки стало сонечко світити
баба Ганя заходилась борщику зварити.
Звісно знають господині, що за борщ без кістки
як не смачно та із м,ясом всеж смачніше їсти.
Тож у курник баба Ганя прямо почвалала,
двері щільно причинила й півника спіймала,
склавши дзьобом на колоду, в руки крила й лапи
замахнулася сокира півню смерті дати.
Репетує півень, бачить край йому підходить,
він до баби, як і люди, голосом говорить:
- Бабцю, бабцю зупиніться, півня не рубайте
краще в...