Его дару

Задумайся – что смолоду душа,
Златая арфа - свыше кем-то дарена?
Мелодия души - ее ты слышишь сердцем,не дыша,
Страстей и чувств полна, судьбой еще не разбазарена.

Душевных струн божественен набор,
Изделие достойное небесного творца.
Как длани бережной прекрасен перебор,
Коли за дело «музыкант» берется с нужного конца.

Но жизнь - вот «пьяный музыкант»,
Халатно относясь к божественному дару,
Аккордом струны рвет (замечен сей ее талант),
Не вдруг... из арфы превращается душа в...

Если лжец верит сам, убеждая,
В то, о чём говорит — верой той,
Убедит он других и ему доверяя,
Люди сами поставят его над собой.

Над людьми их немало таких:
Бизнесменов, пророков, вождей.
Дар заложен судьбою был в них:
Подчинять, убеждая людей.

Изменить они могут истории ход,
Если к Дару судьба, силу даст и удачу.
Если власть есть у них, им поверит народ,
Даже если от власти такой, горько плачет.

Потому, живут дольше тираны,
Потому, покушаются реже на них.
Потому, на них...

.
Раскрыта  книга  на   престоле,

День   страшный,  судный,    неземной...

Удвоенное   наказанье

За  смертный   грех   моей   виной...

              ***

Иконописец   пишет   Духом

По   дару   Бога    одного

И  распинает   свою   душу

Пред   Ним   молитвой  и    трудом.

        Светла,    легка   и    лучезарна

        Палитра...     Черноризец    спит.

        Леса,    восставленные    в   храме,  --

        Для   сна   и    бдения     они.

Креститель...

Я, не в змозі, вгамувати свою тугу, за тобою
Якесь в мені таке незрозуміле, дивне відчуття
А серце, щось так лагідно наповнює любов’ю
Яка, дарує, найсолодші, та приємні почуття

Нема ні світла, ані радості в сумних очах моїх,
Хоча б хвилинку я тебе коханий мій не бачу,
Ні, не відмовляюсь я від щирих почуттів своїх
Без них я сенс життя, одразу ж так утрачу,

Без зайвих слів вони вражають диво-насолодою,
Ті почуття, турботливо в мені все надихають
І користуючись най першою в житті...

Порхали мысли на листе,
подвластны дару и мечте.
Потоком бурным изливаясь,
во что-то снова превращаясь;
эмоций, чувств сплетенный рой,
вдаль увлекал и звал с собой.
Пропала Явь в чертогах Музы,
и время лишь ненужным грузом
осталось где-то на потом.
Творец играл моим пером...

З тобою бути на одинці,
значить бути з цілим світом.
То палаєш наче вогник,
то чаруєш первоцвітом.
Посміхаєшся даруєш
мені квітку весняну,
обіймаєш і цілуєш
ти меня як я люблю.
Що я можу ще сказати,
зачарованний тобою:
не сумуй без мене мила,
смутку час сплине водою.

Лес.,
Деревья - рубят..,
чтобы за Край продать
А из Деревьев ещё живых
вылетают - Птицы-Души
(как у Людей)
- чтобы в мирах Иных
Деланья - человечьи
- по миру Жизни рассказать..

В древности - Отцы берегли Мать-Природу
С извиненьем приходили к Дару
А щас -
Победители Природы сук на чём сидят
Свой рубят
Аж..- щепки по сторонам летят..

Вважаю, що потрібні почуття,
Які нас змінюють за мить,

Які підкорюють собою світ,
Які виразніші за будь-які слова.

Вважаю, що потрібні почуття,
Вони і неймовірні і важливі,

Тендітні, несподівані можливо,
Без них свого життя не бачу я.


Вважаю, що потрібні почуття,
Вони дають нам змогу опинитись,

В країні мрій, щоб там насолодитись,
Коханням, що дарує нам життя…

Я в юности не пел тебе,

Но понял лишь намного позже,

Что для меня была ты больше,

Чем просто – спутница в Судьбе!
.

С тобою плакал и смеялся,

Когда казалось, что – один…

Нет! Я тебе – не Господин,

Коль – твоим пеньем наслаждался!
.

С тобою нас венчал Господь,

Чтоб не увянуть – Его Дару!..

Моя любимая гитара…

Моя – Душа! Я – твоя плоть!

Великий Бог дарує нам життя,
А сонечко всю землю зігріває.

Ви - сонечко, що нам несе зима!
Ви зіронька, яка на небі сяє!

Ви пролісок, що виріс навесні,
Тендітний, але здатний дивувати,.

Саме таку побачили вас ми -
Тендітну жінку та дбайливу Матір!