Дол

Чи бачиш душу ти злиденну,
Чи бачиш темну пустоту.
В його очах світло-зелених,
В безмежну зазирнувши гіркоту?

Цей ідол багатьох скорив,
Більш не належачи нікому.
Твій розум демон захопив,
Його ти раб тепер до скону.

В твоїй душі метуть сніги,
А серце - більше не палає.
Зобвенний розумом і ти,
Тобі до волі, як до Раю.

Несучи камінь крізь світи,
Котрі кінця свого не мають.
Йдучи по землях, крізь віки,
Разом з тобою всі страждають.

Але не довго це триває,
Не виніс мук...

Це трапилось весною:
Зустрілись у трамваї
Відомий Кум з Кумою,
…скрипіли колій шпалі!
…і так:
«7» номер спозаранку
Скрупульозно як луна,
Шляхетно, наче неньку,
Кругом міста обвива…
Час ранній на зупинці,
Кума радісно ввійшла,
Ще в думках добрі млинці,
Вранці хутко їх пекла…
…а ж, тут – періодично
Звучить таємне: У-У!!!
То може щось класично
Відбувається в уму?!
Так ні…, звуки в салоні,
Посеред натовп людей
Й вивчає звуки долі,
…ось і зірочки з очей…
На лоб полізли очі...

Кум з Кумою у неділю,
У світанкові часи…
(Коли місяць в’є до моря
Стежку білої роси)
…згуртували літню волю,
Запозичив уві сні
Примхи вдячливої долі,
І пішли в базар – в ряди…
Королівство без кришталю
(Ринок мається в зорі
Зеленішою емаллю)
Люди ж ходять навкруги…
Тут, Вам, страви к оселедцю,
Крізь – тістечка, пироги,
Наш, підходить Кум, к яєчку,
Враз узяв – десятка три…
Наче добре, вельми справно
Відбувалися торги,
Мед, яйце, сирок та й сало
Силомить удвох тягли...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Хмільок вітриться на осонні,
Димок струмує до гори,
Народ вирує біля Борі –
Спритний лівак служив в корчмі…
Два молодця зайшли до нього,
Був настрій вище голови,
Спитали трохи тут хмільного –
Простець від вус до бороди…
Й пустує там один другого:
- Як бачу стопку на землі,
Впадаю в відчаї німого,
Зникає й тяма в голові…,
Прошу Всевишнього: Дай волі!
Хиряві звички враз зніми!
…й казкової немає долі –
Радикуліт засів в мені?!
- А, тебе щось, не було видно?!
Питає другий...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

…знов крутить важно колесо сивоволосий Якубович…,
Новенький «Руський» на різдво у зал з’явився, як «Трюкович»…
…Колегій вбухнувся в дійство…, й сині вуха, червоні щоки
Зривають приз, так, ні за що, «крутому» випав вибір долі?!
В дебатах враз відпав мотив, йому не треба «пропозицій»,
Дай тільки свиснуть у ефір – крізь мікрофон – до інвестицій?!
Та й свиснув дядько «немовля»…, тряслись вібрації в громаді,
- Ось, Ви, програли Жигуля – звів головуючий до тями…
Він вийняв з ящика ключа...

Цвет осенних дней
Желтизной объят,
В тишине аллей
Мотыльки летят.

Застилает дол
Листьев рыжих, рой.
На сентябрьский стол
Тень скользит. Пал зной

В паутинном сне
С каплями росы.
Холодком в дожде,
День, связав узлы

Прожитых дорог,
Собирает боль.
Улетает в смог...
А в душе огонь
Жжёт забытый слог.



21.09.2009

Мы – крестоносцы во святой земли,
Мы принесли погибель сарацинам,
Сожгли мы за собою корабли –
Пути отхода не нужны мужчинам…

Не ведаем мы жалости к врагам,
Остры мечи и крепки наши латы.
Крест веры мы несём сегодня вам –
Его вручили в руки нам прелаты.

Мы беспощадны к ереси любой,
Нет в мире правды, кроме веры нашей,
Не нужно нам религии иной,
И гнев чужих богов для нас не страшен …

Наш гимн – булатных сабель звон,
Стихия наша – жар и ярость боя,…
Но по ночам нам часто...