Додо

Не рвите цветы ради прихоти просто,
Не трогайте гнёзда, птенцов не берите.
Земля - заповедник, живой чудо-остров,
Как можете, люди, его берегите.

Лесов с каждым годом всё меньше и меньше,
А вместо полей скоро будут пустыни.
Растут города, и из видов древнейших
Животных, растений не все есть отныне.

Земля задыхается в фабрик тумане,
И рыжих пустынь покрывается медью,
В бетоне, в асфальте, дышать перестанет,
Железнодорожной овитая сетью.

Где птица додо, что людей не боялась,
Где...

Квятковская Людмила
Была девчонкой «в теле».
А пацанва любила
Лишь тощеньких девчат.
На Люсю – ноль вниманья,
Все сквозь нее глядели...
Из будущего видно:
Не девочка, а клад.

Отзывчива, сердечна,
Умна и без заскоков.
Готова сделать в дружбе
Навстречу первый шаг.
А юность так беспечна...
Хоть кто-то у истоков
Формированья душ бы
Сказал бы:
-- Надо так... –

Была бы дружба с Люсей
Квятковской мне подарком.
Но я был не умнее
Всех прочих, а глупей...
Была б, наверно, лучшей...

В далекому вирію пташка
Не стогне й не томиться тяжко.
Лиш в крилах відчує судому
І з силою потяг- додому!
А дім- з гілочок і соломи.
І в гору аж дух завмирає,
А крилами силонька грає.
І я , наче в вирію пташка
Живу наче й зовсім не важко,
А все таки рвуся додому,
До тих гілочок і соломи.
Чого ж я так довго чекаю?
Чи звик, чи дороги не знаю?
Чи просто далеко до хати,
Та крилами важко махати.
Лети ж моя пісне без мене,
о Земле кохана, о нене!
Лети, лети, лети!

За вікном, біліє тихий вечір...
Двір, у снах зимових, спить.
Сніг, лапатий, падає на плечі.
На морозі, сонечко згорить.

І розкотяться, по небу, ясні зорі.
Місяць, спалахне, посеред них.
Білосніжним таїнством, надворі,
Гомін, десь за обрієм, притих.

В сон поринули, великі і маленькі.
В Колисковій тиші, мріє ніч,
Щоб додому повернулися Лелеки.
І сплели гніздо, поміж узбіч.

Щоб додому, повернулися Лелеки,
Як настане, рання, весна.
По дорогах, близьких і далеких,
Їх любов, на...

Десь у сутінку,
під сірою і вогкою стіною
Під самою коморою
Павучиха пряла мережу
Меж мною і собою
Пряла стежку

А я малий замріяно дивився
Яка краса !
Дитинство –
наче нескінченна пісня

Із темряви, по сходах
Із холоду, із льоху
Старенька жаба
чалапала додому

Я краса…
Я зачаровано дивився!
І баба Параска
Мене гукає
- Іди вже швидше!

- Бабо!?
А може Ви бачили, як танцюють бджоли?
Ходи малий із сонечка додому!

А може Ви бачили, як розмовляють із котами миші?
Ні , я...

Вони існують в світі цім,
І їх реальність - власний дім,
У ній вони є королі,
А вільнодумці тут раби.

Для них напхати свій живіт -
Найвища насолода з всіх.
Мета життя - це гаманці,
Набиті златом по вінці.

До цих бажань додать одне -
Це влада всесвітом, а ще,
А ще "сафарі" - це ж екстрім:
Уб'ємо зайвих нам тварин!

А ми живем і мовчимо.
Тваринам слова не дано...

Пламя безудержно взрывалось,
Неслись ветра по горным склонам,
Строка безжалостно писалась,
И разлеталась птичьим криком!

Мой кот убил собаку таксу,
Он вырвал лапой сердце ей.
Причиной был кусок колбаски
Нет сказа на земле грустней.
А завтра кот нажмет курок,
Поняв что стал он одинок!

Под золотистой крышечкой нежнейший аромат:
Душистая корица и пряный шоколад.
Душа поёт и хочется тепла!
Как жаль, что не получишь ни фига!

Тихой поступью оглушающей
Ты зашла воплощающе
Тайный...

Я прийшла,
Відчини мені двері.
Я знайшла
Дорогу до тебе.

Мовчиш,
Не треба-мене це вбиває.
Тікаєш скоріш-
Мене без тебе немає.

Я змусила тебе мовчати,
Не дозволяла тобі казати.
Ти не повинна мені пробачати,
Я повинна тебе возхваляти.

Я тікала від тебе, від себе,
Хотіла стерти стежки.
Я зрадила тебе,
А ти впустила мене мовчки.

Я прийшла,
Повернулась додому.
Я знайшла тебе
І вже ніколи не втрачу...

Прийшов кум до кума - бу_бу_бу!
Там і засидівся - буль_буль_буль!
Забіжала жінка - гав_гав_гав!
Додому підтупцем - тьоп_тьоп_тьоп!

В мягких зорях рассвет упоителен,
Словно девушка, солнце встаёт.
Собеседник-рыбак удивителен -
Только рыба совсем не клюёт.

То ли вызван карась на комиссию,
То ли сыт, яко княжеский конь?..
И "несёт” рыбака - про дивизию,
Как попали в Чечне под огонь.

Как тылы, чего надо, не додали,
А ненужного воз привезли.
Как политики предали-продали,
Как зазря пацаны полегли.

Как лежали в грязи, безобразные,
Головешки - руками кроши.
"Ты вот песни всё пишешь... напрасные...