Да вон лежит и загорает

Ти бачиш хмари?
Вони пливуть,
Вони знайдуть
Все те, що ми ховали.

Надії, сподівання, мрії
Забути ми хотіли,
Нам так зручніше жити
І очі закриваємо, йдемо далі.

Сідати в кайдани-
Самі напророчили,
Свою повагу вбили
І приховали нікчемності прояви.

Ми забули, що таке воля,
Що таке власна думка,
Що таке надій спрага
І навіщо життя.

І тільки погляд у небо
Змусить все згадати,
Змусить зуміти-
Полетіти до справжнього себе...

Самотність знову прийде
Її лагідний подих мене обійме.
Ми разом запалим свічки,
Нехай, розпеченого серця
Багаття палає.

Ти чуєш, як зі стелі
До долу падає сніг?
Це пір'я янголів,
Що б'ються у небі
За право зі мною
Прожити вічності мить.

Ти відчуваєш,
В безодні пустої кімнати,
Як місячне сяйво скрізь грати
Тягне долоню свою?
Воно бажає торкнутись обличчя,
Бажає торкнутись душі.

Ти бачиш,
Як похмуро кривляться хмари?
Вони зараз зірвуться дощем...

Я дверь закрыл на все замки
Калитку хлопнул на заборе
Пошел я вниз туда к реке
Где вспоминали мы о море.
Тропинка узкая виляет
Коровий след видать на ней
Никто меня не догоняет
Иду спокойно налегке
Вот вяз усталый над рекою
Вон мостик, лодка рядом с ним
Вон рыбка плещется играя
Вот я стою как исполин.
Стою один, мечтаю робко
О море, о тебе, о нас
Хочу я крикнуть звонко, звонко
Как я люблю тебя сейчас.

В потоке реют огненные духи
о чём они вещают в смутной мгле?
"Вы, люди, остаётесь вечно глухи
и вечно слепы на своей земле,
вы гасите Божественные звуки
и как кроты копаетесь в золе..."

* * *
Плывут над миром
древние светила,
о чем они там шепчутся в ночи?
"Пока любовь тебя не подчинила,
ты над природой власти не ищи.
Пока ты не постиг закона судеб
не домогайся власти над людьми,
не оскверняй свой путь,
и пусть он будет
предначертаньем звезд в твоей крови!"

Земля, кружась...

Пожить на землю нас пустили
Усвоить людям надлежит,
Самой себе, вселенной, Богу
Земля давно принадлежит.


Мы можем жить на ней покуда
Ее природа терпит нас,
Благодарить должны целуя,
Ногой ступая всякий раз.

Какое право мы имеем
Не нашу собственность делить?
Как будто мы ее создали,
Мы можем только погубить.

Земное тонкое свеченье
Повсюду было голубым
Цвет ореола изменился,
Он стал кроваво-грязно-злым.

Горды собой, себя возносим
Ну, а пороков в нас не...

Втічи у степ від людської пустелі
Й насамоті уголос помолись.
Тим відчини назовні серця двері,
Нічого не жалій і не скупись.

Ось вітерець,– віддай йому всю силу,
І лють твою, і злобу хай бере,
Несамовито хай він віє-виє,
Та в тобі вже нема того, що зле...

Страхи всі з підсвідомості назовні,
За ними зійде сутінків мана,
Вона така тонка, така безкровна.
Їй треба острах? – Хай візьме сповна.

Образи, заздрість – непотрібні речі,
Тому із себе просто викинь їх;
Всі...

Зимушка вольная, природа раздольная,
Снега замели ковыли,
Вон – лунница мёрзлая, изморозь звонкая,
Метелица гладит следы…
Вьюга приметная, дорога вольготная,
Путник магистральной версты,
Шубка добротная, поездка комфортная,
Вот – тройка лихая в пути…
Думка пригожая да песня народная,
Муза в объятия неси,
Люба прекрасная, ох, Любочка страстная,
Вон – ждёт нас приют у печи…
Правда житейская да слава армейская,
Оправа печальной слезы,
Улица здешняя и молодость вешняя,
Вот – память...

Кризи$ по миру $тращает – одних пугает, другим грозит,
Как только хвостиком виляет – $тратосфера шелестит…
Вон – Америка крутая, так и важненький анфа$ поник,
Талер, ножки поджимая, $ношает длинный материк…

Кризи$ милости не знает – одних пинает, других бранит,
Кругом пенён$ы вышибает и внедряет бледный вид…
Вон та €вропа золотая га$ку просит из-за бугра,
€вро-марка дорогая, возможно, $тоит до фига…

Кризи$ милями шагает – одних съедает, других ра$ит,
На своём пути $авалит любой...

Мечты бывают разные,
Высокие и низкие,
И чувства в них прекрасные,
Знакомые и близкие.
Вон те мечтают о колье,
Девать им некуда мильены,
А мы мечтаем о жилье,
И копим скромные доходы.
А те губу, вон раскатали,
Мечтают яхту летом брать,
А мы всегда, всю жизнь мечтали,
В очередях, чтоб не стоять.
Вот инженер парит счастливый,
Наверное сбылась мечта,
Ему прибавку посулили
На целый, целый четвертак!
Те кто мечтает о высоком,
А главное, о дорогом,
На нас плюют и смотрят волком,
Так...

Ти виграв це поєдинок,
Він породжує нове бажання,
Ти для мене у світі єдиний,
Та ця битва, вона не остання.
Я боротимусь знову і знову
Допоки вистачить сили,
Бо це доля, - не випадковість,
Віддам душу за тебе мій милий.
Я Всевишньому вдячна за дар,
Бо без його не вміла б любити
Серед розпачі, смутку і чвар,
Не змогла б це життя я прожити.
Моє тіло належить тобі,
А мій дух... Він давно уже твій,
Ти б`єшся за мене в пітьмі
У страшній, як нічний буревій.
Та я вірю в монотонний...