Червона

Свершить решил один богатый благо
И тысячу червоных золотых
Для бедного простого бедолаги
Пожертвовать. Но вот, кому из них?
Такой обескураженный задачей,
К священнику за помощью пришёл.
- "Отдай из тех, что знаешь, не иначе,
Тому, кого ты сам бы предпочёл."
Тогда и там же жил несчастный бедный.
Уставший от бесчинства бедноты,
Взроптал он: " И не вор я, и не вредный,
По что, Господь, меня оставил Ты?!"
Толкаемый обидой, шагом скорым
Излить негодованье и слезу
Направился к...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Десь тут земні вихряться струми,
Вітри разючі цокотять…,
ЛЕСЬ супротивить точку сили,
Він знов чатує рибку в снасть…
…ох, лихо – закінчились черві?!
Та ж це є фінішний колапс,
Тут час, як раз, клювання вперті,
Мож, вірогідний мнеться шанс…
…й рибак знаходить білу тріску,
Усе здійнявши навкруги,
І олівцем там ставить риску,
Червоний напис – черв’яки!
Й кидає в воду це творіння,
Яскраво розійшлись круги,
Також, спарились і сумління,
Що рибка буде – хоч куди?!
Гачок на трісці у...

Лежать двоє у калюжі
(Зранку віяв ожеледь)
Й трохи, начебто, байдужі
До буття, де є творець:
Людство бавиться віками
Містом, що росте селом,
Ось, як в’яжеться роками
Глузд здоровий за вікном:
Каже (лежачи) бродяга:
- Некультурний є народ!
Як іду з пивного бара,
Руки топче і фейсборт…
…часто ставлять запитання –
Ти людина, чи звірок,
Майже, чемне піклування –
Дивовижний наш народ?!
- Якось, різко сів на зад я,
Каже другий (бульк пускав),
Враз, зазнав оціпеніння,
Пляшку в...

Звучит красноречивое молчанье
В глубокой предрассветной тишине...
НапОен лес густой кисельной ранью,
Слетевший лист уснул на старом пне,
И небо, в дымке, до пределов серой…
Всё замерло… лишь кисть - перед холстом…
Коснёшься цветом, скроются химеры,
Сгорев в луче червонно-золотом…

…знов крутить важно колесо сивоволосий Якубович…,
Новенький «Руський» на різдво у зал з’явився, як «Трюкович»…
…Колегій вбухнувся в дійство…, й сині вуха, червоні щоки
Зривають приз, так, ні за що, «крутому» випав вибір долі?!
В дебатах враз відпав мотив, йому не треба «пропозицій»,
Дай тільки свиснуть у ефір – крізь мікрофон – до інвестицій?!
Та й свиснув дядько «немовля»…, тряслись вібрації в громаді,
- Ось, Ви, програли Жигуля – звів головуючий до тями…
Він вийняв з ящика ключа...

Я не знаю,не помню в каких и веках,и столетиях
Пребывала"овечкой,"иль "грозною львицей"слыла,
Во дворце ли жила иль в лачуге кляла лихолетие...
Только знаю--я есть,еще буду,всегда я была.

Я не знаю--в какой для себя я была ипостаси,
И теперь--кто я есть и какая--не скажут слова
Ни родных,ни друзей,ни Танюши,ни Лены,ни Васи,
Кто я есть для себя,и для мира--отвечу сама.

Я--Стихия,одна,но во мне всех стихий обобщение
Жар Огня,твердь Земли,голос Ветра,потоком Вода,
Только чувствами...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…

Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?

Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…

Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би...

Жила в деревне Курица Рябая.
Росла на положительных примерах,
о беспримерном подвиге мечтая,
в курятнике простых пенсионеров.

Созрел и план – снести яйцо такое,
чтобы осталось вроде сувенира –
не белое яйцо, а золотое –
червонной пробы, как у ювелира.

И в том же самом пункте населённом,
у тех же самых Деда и Старухи,
жила в подвале Мышка потаённо –
почти всегда с похмелья и не в духе.

А Курица из силы выбивалась,
свой воплощая план амбициозный…
Всё это время Мышь...