Батька

Свята Україно,
Свята Батьківщино,

Мене ти, як ненька з дитинства учила:
Любити Вкраїну, і верби зелені,
Калину червону, і спів солов’я.

Батьків поважати, знання здобувати,
Щоб стати в нагоді країні своїй.

А раптом недуга, чи війни прокляті,
Щоб вміла стояти за землю свою?!

Спасибі тобі, Україно.
Спасибі тобі, Батьківщино.
Що в серці вогонь ти моїм запалила!

Сидить Вовочка у класі – очами крутить в голові,
Твори пишуться сьогодні про всі могутності весни…
Тиск здіймається у часі і зміст гуляє навкруги,
Всі явища безповоротні – приєднались до мети?!
Згадав «писар» мимоволі про батьків припис на стіні:
- Не ловіться Божевільні на най «пекучі» мідяки…,
На гарнесенькі усмішки, на запах пудри по весні…,
Не крутіть плаття вертливі, бо дай – до самої зими!

Це зробило свою справу – змінивши тему, Вовка враз
Згадав могутнішу проблему – батьків...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Ти моє тіло
Ти моя кров
Щастя і доля .
Твоя материнська любов
Не має загину
І це почуття
Моя Батьківщина!
Україно моя!

Очі блакитні -
Твої небеса
Житнього поля
Сонця краса
Мова твоя солов’їна
У серці на віки єдина.
Любимо ж тебе Батьківщину!
Соборну, Святу Україну!

1.Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
І незалежно від того, хочемо ми чи ні
У породіллі-матері дитя відкрило очі у Всесвіт
І прізвище Материнське взяло повік.
2.Там у Європі простіше
А слов*яни пов*язані з усіх сторін «Отцем»
Прізвище візьмемо материнське,
А далі, як бути із по-батькові отим?
3.Він власність поставив на кожному
Закодувавши вміло слов*янський народ
Бо знав: через слов*ян повинна прийти Правда,
Що означає: смерть «Отцю» і його ділам.
4.А хто є батько наш читаємо у...

Эмси Вася:
-Сделал книжный хип-хоп и череду лишних слов
упаковал словно/славно, уложил как г….рэпа его
день, (чэпа) или чипа, что в его голове, как приз-
нак его жизни и коробка его передач, ретрансля-
тор на выход, полная неразбериха и срач, как
признак его жизни и коробка его передач, ретр-
анслятор на выход, полная неразбериха и срач.
Харун аль-рашид услышав, плакал «переверну-
вшись в гробу» ел похлёбку на мясном наваре,
(шид) или жид, как шёлка (шида), блеск, шика
глянец, это...

Дай нам Боже, дай нам сили
подолати всі шляхи,
Щоб дожили ми до згину,
а вороги - навпаки.

Хай гуляє вітер в полі
і даються нам в знаки,
що немає краще долі -
Батьківщина, я і ти.

Що це значить - бути з нами,
порявніись на віки
чи зробить верховну зраду,
щоб забути назавжди,
що є люд, є мрія вічна,
що не згасне у пітьмі,
вона бореться одвічно
за найкраще у житті.

Може й здатен хтось сягнути
до найвижчої мети,
та навряд, то просто люди,
що згубилися в пітьмі.

Летять казки із мами уст у віки
До немовлят, що ще не мовлять слово,
До тих дитят ще лине колискова
Вона найкращий друг є для батьків.
Лежить дитятко у своїй колисці,
Такеє мирне, спить спокійним сном,
Вже завтра знову мамі крикне,
А ще лиш мить і скаже перше слово.
Ще тільки мить і своїми стежками
затупотять малесенькії ніжки
Іще не раз, не двічі скаже: "мама",
І погортає перші свої книжки.
Прожити б тільки мить!
Дійти б до тої миті!
Переступить невидимий барьєр.
Туди, де ігри...

Дорожка вела меж берёзками
В прелестных зелёных борах,
Мчался по ней виб-повозками
Кортеж весь в Штатских мехах…
Вольготно летел он просторами,
Войдя в восхитительный раж,
И погосты сшивал километрами
В авангарде головной экипаж…
Перекур – у камня со звёздами,
В златисто искристых цепях
Жива память о павших героями
В кроваво избиенных степях…
Здесь и Штатские дяди бывали
В незабытых с годами местах,
Гостями вернуться ль мечтали?!
На родимую… да в сединах…
Когда-то их судьбы...

хто такий Тарас Шевченко?
знаемо мы всi!
вчителя,батьки i дiти,
любимо його вершi
не скорився поет долi
в тяжкi тi роки коли жив вiн у неволi
i писав для нас книжки!