Авторские стиих

Ми плачемо, коли в житті проблема,

Горюємо, коли піде коханий...

Жартуємо, коли перед нами дилема,

Нарікаємо, коли обірветься план довгожданий.
Здається, все найгірше, все пропаще,

Здається... ось кінець життя...

Не нам дісталося найкраще,

Немає більше вороття.
Ми - індивіди, всі ми Егоїсти,

Не помічаєм іншого буття...

А ти поглянь на дітей, які не мають їсти,

На тих, у кого сміттєзвалище - життя.
У кого ні сім*ї, ні друзів,

У кого навіть імені нема...

Болить...

Тиждень вічного студента,
Немов вагою слона,
Топче місяць у моментах,
Коли вдача чергова
Зміст міркує у щоденник
За наявністю листка:

В понеділок та вівторок
Хочу їсти задарма?!
У середу ж діла гірші –
Ахіллесова п’ята,
Їсти хочеться ще більше,
Доїдаймо глевтяка…
Теж, четвер прожити треба,
З’їмо кришки на столі,
Як – стипендія вертлива!
Гульки…П’ятниця…Пісні…

…вихідні ж – не пам’ятає,
Швидко вольності пройшли,
Знов у пузі щось жбурляє –
В тиждень новий увійшли...

Да, нет, осень, не начинается, там, где кончает-
ся сочинский или алуштинский пляж, ляж поле-
жи и замёрзнешь, гораздо раньше, в конце ле-
та, вначале Успения Пресвятой Богородицы, в
преддверии окончания каникул, помнишь её г
русть? (хрусть, хруст ветки, засохла), а не рассл-
ышишь адресованной тебе фразы, при тугоухо-
сти, обусловленной: отитом, врождённой патол-
огией, травмой, чрезмерным применением ан-
тибиотиков и других болезней или когда фраза,
произнесена слишком тихо, да...

И не дразните, нет, не надо, хи-
бара выгорела, мрак, бровей из
гиб, да будет так, бродяги и бо-
мжи и цели достигнуты, вы зде
сь? успели? везувий визы все р
аздал, безумий малахольных в
ал и лава, пепел, погребут, бла-
женны все? вы здесь? вы тут?
помпеи жители, страны, пожар
или затишье ада,…
- А вам куда?
- Туда не надо.
И крик последний и впервой н
ам не закончить этот вой? сти-
хами, прорезями глаз, души,
столетия здесь лаз или отвер-
стия свободы, мы славим всех...

(западный и восточный мордор
- или опять нёс и ты вздор?)

Пастор отдавал пас пастве, фастфуд,
басте, точке на его прямой - крепости,
аламут - лепости, лопасти дня, его про-
пеллера мах, ну ты и маг, хан, цой и ли..
- Где твои подати? что ли,………..
баламут, хам и лама, плутарх и сократ,
мама, роди и его обратно, нарушая ход,
превратно, (флоу - потоку, как подаче те-
кста (рэпу) ну ты и ел репу),…….
((- Её текучесть? клише? кляча?
- Меняющая ритм бега, шага, из
последних сил...

Образ,      пришедший      наяву,  

Песок  земной  не  принимает;

Ты,      припадавший    ко  Христу,

Мне  помоги...  Пусть   лик  сияет.

           Я    пас     чужих    гусей ,    давно,

           Молясь     святому          Иоанну.

           Век  быстр...          Учу    учеников

           Душою   видеть  лик   избрАнных.

Тот  человек,  тот  путник  странный,

Дал     мне    письмо    к  иконописцу,

Я  смог  тереть,     готовить    краски,

Учиться...

Мне снятся сны. На русском языке
Ушедшие в них говорят со мною.
Мой Украина – дом, но я не скрою,
Что Русь я часто вижу вдалеке.

Пусть патриот плохой я, но мне ближе
Толстой чем Леся, Пушкин чем Франко,
Шевченко я ценю намного ниже
Шекспира, Гёте, Гейне и Фуко.
И многих - я читал лишь в переводе
На русский, с детства, мой родной язык,
Но «шокать», кстати, также я привык,
Как сало с луком «їсти» на природе.
Предпочитаю гетманский бардак
Корректному правленью самодержца,
Мне в...

Грицько й Стецько заготовляли дрова,
Лунали жарти, анекдоти всіх часів,
…злетіла ж тріска, як торпедна зброя,
Влучила…і немає в хлопців м’яких слів!
…лежать вони разом в міській лікарні,
Міркують вільно – скільки, хто, чого здобув,
…десь, у засіках, самогончик – справді,
Кортить у постраждалих сечовий міхур...
…й Стецько зухвало – рясненько наливає,
Під самий краєчок (у мідний чобіток),
Гриць: будя…будя, куди ллєш?! – питає,
Так, тож тобі…, тоді ж плесні єшо чуток…
…настроєньє...

Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …

Я знаю: Ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую...

Була в Миколи давня мрія
жінок багато в хаті мати,
Горпина, Христя та Марія
одна варити, друга прати.
Та гарні всі немов з екрану,
одна за одну ніби краща,
не підіймаючись з дивану
собі розмріявся ледащо.
В солодких мріях задрімавши,
немов насправді сон він бачить:
усіх до хати їх зібравши
роботу їм окремо значить.
Одній прибрати, тій варити,
другій попрати, третій шити.
А п,ята яблука збирає,
а шоста садить чи копає
і сьома щось в садочку бгає,
а восьма подушки...