Життя як спалах

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче часточки душі.
Тебе на світі ми вже не знайшли.
Ти бачиш небо, чуєш шум Дніпра,
В степу спочив ти, як у Кобзаря.
Пташки співають, відійшла зима.
Земля квітує... А тебе нема.