Останній лист

Ти брав мою руку... часто всміхався...
Ти завжди казав, що я від всіх краща...
Ти слово промовивши прямо у вічі
Вдихав в мене радість... і мабуть би навіки...
Та просто нічого безплатно на довго немає.
І всі ті прохання, нездійснені мрії...
Пустенькі словечка і марні надії...
Усе ти пустив, не сказавши нічого
І вітер давно вже розвіяв останню розмову.
І ти вже давно мене позабув
Бо поруч твій "ангел" новий...
Вона... довгонога брюнетка...
Сміється все з жарту... говорить приємно...
Та це лиш обгортка... всього лиш обгортка!!!
А ти... ТИ!!! Був вчителем, був ідеалом
Та...не судилось...не склалось... так сталось...
Не сумую я за тобою!
Мені вистачає млої надії
Що в серці моєму вогником гріє.
Так тепло від неї... так ніжно, гарненько...
Ну що написати? ПРИЄМНО!
Приємно жити, відчувати й навіть страждати...
Приємно себе поважати, гордість нарешті ж мати...
Бути людиною! Щирою, ніжною, трохи дитиною...
Просто жити, не бачачи інколи злого!
І головне знати...
Ти не одна така дівчина...
Трохи лінива, проста, добра, красива!
Інколи "позитивна", інколи "негативна":)
Твій... той... єдиний... десь недалеко... на тебе чекає...
І так як і кожен за другою половинкою страждає...
Та навіть з тобою колись таке буде,
Полюбиш і все позабудеш...
Образи, недругів, сім'ю і навіть недуги...
Втнеш що-небудь, щоб увагу її привернути.
А коли посміхнеться, то буде все любе.
Так я за тобою "помирала"...
Просто життя свого без тебе не уявляла.
Та все пройщло...усе минуло...
І я тепер "нова" людина.
Тому й пишу цей лист тобі останній,
Щоб всього найкращого тобі бажати...
ТАК...бажати, а не в душу наплювати,
Бо такою як ти, мені не бувати!!!
Щасти тобі, юнго, серед люду!..
Живи, закохуйся, женихайся...
Наші дороги давно розійшлись...
Я не тримаю образи на тебе
Просто між нами було...щось...колись...