Як птах

Подивись на птахів – в небі сірому,
Їхні крила приглушують дзвін церков,
Відлітаюсть кудись смутком білим,
Щоб вертатись назад знов і знов.
В кожній краплі дощу відображення
Поплямованих болем надій
Задихнувшись відкрику протяжного,
Гільйотину збудую.. не мій..
Я простягу скалічені крила,
Відшукай мене , милий, в ключі
Так літати мені не під силу.
Так літати хіба, що вночі.
Змах крила конвульсійний.. О, Боже!
Дай же сил поборити печаль
Шкодувати себе я не можу,
Мені щастя проклятого жаль.
Кислотою пропалені білі,.
(Колись білі) пір’їни життя..
Чом думками зганьбив мене, милий?
Чом не чув ти мого каяття?
Подивись на птахів, мій далекий –
Відлітають кудись смутком знов.
Чи насправді любити так лагко?
Чи єдине – неправда й любов?
Зачекалась мене гільйотина,
Не суди ж мене,милий, хоч в снах,
Що любила тебе, як людина,
Що літати не вміла,як птах...