Назарчику посвячується...

Летять казки із мами уст у віки
До немовлят, що ще не мовлять слово,
До тих дитят ще лине колискова
Вона найкращий друг є для батьків.
Лежить дитятко у своїй колисці,
Такеє мирне, спить спокійним сном,
Вже завтра знову мамі крикне,
А ще лиш мить і скаже перше слово.
Ще тільки мить і своїми стежками
затупотять малесенькії ніжки
Іще не раз, не двічі скаже: "мама",
І погортає перші свої книжки.
Прожити б тільки мить!
Дійти б до тої миті!
Переступить невидимий барьєр.
Туди, де ігри, сміх дитини,
Туди б проскочити тепер!
А цей барьєр - ось ця стіна,
Що навіває сірий смуток
Нехай вже зникне! Що є вона?,
Що забирає мить в малютки?!
Проскочити, переступить,
Змінити все ще можем ми!..
Та ні... Ось мить прийшла, минула,
Пішла у вічність, небуття,
А із собою тихо й ніжно
Забрала хлопчика життя...