Терен

Потихеньку руйнується світ,
Де немає ні правди, ні волі...
Лиш надія... і та, пустоцвіт -
Засихає на мертвому полі.

Ні росточка у наших серцях,
На скалічених досвіта мріях...
Тільки терен, в безлюдних місцях...
Тільки вітер, в словах - суховіях.