Серденько

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити.

"В кого ти така вродилась ?"-
мати промовляла,
"погляди, так він же старше,
ти йому - дитина."

"Ой матусю, моя мила,
моя дорогенька,
не я вибирала, а вибрало
моє бідне серденько .

І тепер його не вмовиш,
воно болить, воно щемить,
і не хоче більш нікого,
лиш любимого любить."

Там у лузі, при дорозі
цвіте собі калина.
Так і я одна останусь
невінчана дівчина.