Плече до плеча, юнкери і студенти,
І ти, гімназисте, ставай,
Прийшла наша черга примкнути багнети
І йти боронить рідний край.
Студентський наш курінь крокує на Бахмач,
Та там вже червоні полки...

Мечтал попасть я в Колизей –
Я полон разных был идей:
Себя я видел Спартаком
И вымещал всё зло на том,
Кто был слабей, кто был рабом,
На том, кто к смерти был готов –...

За решіткою тиша:
Усі, певно, сплять –
Не шурхотить навіть миша,
І вартові не шумлять…
У камері холодно… –
Вологість і сум...

Ну вот и свиделись, мой друг!
По пятьдесят? – По пятьдесят.
За радость встреч и боль разлук
По пятьдесят? – По пятьдесят.
И за друзей, и за родных
По пятьдесят? – По пятьдесят...

Залов сияние: балы, приёмы и рауты.
Там, за окном, золотой девятнадцатый век.
К юной графине подходит влюблённый без памяти,
Приглашая на вальс, молодой лейб-гусарский корнет.
Слуги в ливреях, свечи, подсвечники в золоте.
Музыка льётся под своды украшенных зал...

Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.
Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин...

Winter has come
And the snow’s covered the land.
All the jobs have been done
And the year’s coming to end.
Fir-tree lights are burnt
And the people are wishing for good...

Холодно…
Маленькі кришталики снігу
Блищать у ліхтарному світлі.
Гарно…
Зима остаточно вступила
В законні свої володіння...

На улице хмуро: туман, дождь и слякоть,
На улице морось и холод сырой,
Но всё же не надо о прошлом плакать,
Не надо жалеть нам о жизни былой.
Мы все в этой жизни кого-то теряем,
Не всё удаётся у нас без проблем...

Sometimes I see the old dream
That I’m in the chopper again.
Sometimes I hear the scream:
“There are too many of them!”
Sometimes: the gunner is killed,
The chopper’s engine is off...

Туман…
На місто вечірнє упав,
Туман…
Людей одиноких укрив,
Туман…
Я зовсім не бачу підстав...

Для тебе невідомий шлях назад,
Ти – син атаки і племінник бою,
А для Вітчизни ти простий Солдат –
Солдат, що захища її собою.
Пройшов Ліберію ти, Сьєру і Ліван,
В Іраку й Косово від куль стікав ти кров’ю...

Місяць в веселковім ореолі
Пролива на землю срібне світло,
На нічліг спішать маршрутки кволі:
Напахалися за день – набридло.
Місто сонне, в парках стало тихо –
Десь-колись загавкає собака...

Скажіть: Чому на світі стільки зла?
Чому добру завжди потрібен захист?
Коли настане світлая пора?
Коли у душах запанує радість?
Скажіть: Чому на троні знов брехня?
Чому лукавий далі світом править?...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…
***
У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –...

Пускай пришельцы обещают нам свободу –
Ты от неверных милости не жди.
Под жарким солнцем и в слепую непогоду
Идёт в атаку Армия Махди.
Трепещет по ветру зелёный стяг Аллаха.
Нас вдохновляет сам имам Али...

Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.
Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву...

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…
Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?...

Я дивлюсь на небо,
А на небі зорі.
Я не розумію,
Звідки в світі горе,
Звідки біль і сльози,
І страшні недуги...

Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?
Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно...