Зміряли небо мої кроки,
торкались неземних орбіт.
І я дивилась на цей світ,
не відкривавши жодне око.
Правічне плетиво зірок
я у руках своїх тримала...

Твій шлях перетинається з любов’ю.
Твій шлях перетинається з вогнем.
Мій шлях перетинається з тобою…
Ми разом той вогонь в душі несем!
Твоя любов – магічна квітка лотос.
Моя любов – лілеї ніжний цвіт...

Занурення у тебе. Завороження.
Замріяння. Задивлення. Безсоння.
Пробудження. Прозріння. Розтривоження.
Безмежність миті. Вічності безодня.
Наповнення тобою. Насолодження.
Розпалення жагою. Розгорання...

Я не засну, якщо ти не прийдеш
і біль не заспокоїш мій глибокий,
крізь відстані мені не принесеш
в долонях-крилах довгожданний спокій.
Це можеш тільки ти, лиш ти один –
мене порятувати від будення...

Неможливо спинити час.
Ми не в силах його спинити.
Та він може спинити нас,
у безмежжі своїм втопити.
Не пустити в майбутній день,
на вчорашній струні лишити...

Зірки, провидці ночі, знову світять.
Їх дивне сяйво манить і п’янить.
І знову мої очі їх помітять,
щоб нагадати, як чудово жить!
Земля не спить – вона говорить з небом.
Між ними відстаней і перешкод нема...